Глава 3

Поліна
* * * * * * * * * *

Через тиждень у мене день народження. Впевнена, що Настя вже придумала щось цікаве, тільки вона тепер піклується про мене, але у мене інші плани. Я хочу провести цей день з рідними, як в дитинстві. Треба буде її попередити.

Сьогодні неділя і це значить, що у нас перегляд фільму і пожирання всього солодкого, що є в квартирі. Я вирішила побалувати себе трішки і прийняти ванну. Все ж таки вода заспокоює і змушує забути про все навколо, є тільки ти і вона.

Вилізши з ванни я замотала рушник на тіло і вийшла у вітальню.

- Насть, я одягнуся і можемо починати,- я на автоматі сказала ці слова і побачила три пари очей, які дивляться на мене.

Я почала кипіти від злості, один вигляд цього нахаби дратує мене.

- Насть, пішли допоможеш мені,- і я зайшла в свою кімнату та чекала на любу подругу.

Як тільки вона закрила двері, то я почала, старалась нормально почати бесіду.

- Якого він тут? Ладно Стас, але цей недоумок, що тут робить?

- Заспокойся, я його запросила. Не дивись ти так на мене, потім поговорим. Нас чекають, потрібно ще вечерю приготувати, все ж таки ми не одні.

- Ще й готувати йому, він що немає власного дому?

- Перестань, давай одягайся і приходить до нас.

Я не встигла нічого сказати, так як Настя вже змилась з моєї кімнати. У мене не було вибору, все ж таки якою б я не була злою, треба накормити гостей. Мама завжди була рада всім і годувала так, що потім вже ні в які джинси не влізеш.

Я вдягнула домашній одяг, штани і футболку. А волосся у мене мокре, тому залишила його розпущеним.

Вийшовши з кімнати я одразу пішла на кухню до подруги, проігнорувавши погляди Єгора.

- Що ти готуєш?

- Не я а ти, чи ти хочеш їх потруїти?

- Бажано, але потім з трупами возитися не хочеться.

- Ми все чуємо, якщо що,- ми почули стривожений голос Стаса.

- Котику, не переживай, це ми так жартуємо. Ти ж знаєш, що так просто ти від мене не відвертишся,- закохана парочка перекинулась поглядами і це було дуже мило.

- Так як у нас мало часу, то давай зробимо щось смачненьке. І так, що у нас є,- я заглянула в холодильник і одразу побачила сир і сметану. Це одразу дало мені ідею зробити ліниві вареники. Швидко, легко, смачно, все як треба.

Я швидко приготувала тісто і зробила з нього ковбаски. Настя вже поставила воду і вона закипіла, тому я відправила її до хлопців, які весь цей час грали в приставку на телевізорі. Закінчивши з приготуванням вечері я подала блюдо на стіл і поклала все необхідне для вечері.

Всі сіли за один стіл, що може бути прекрасніше вечері у компанії кращої подруги, її хлопця і його, я так розумію друга, і водночас мого ворога. Але я маю бути привітною і гостинною, потрібно виходити з траурного образу і  звикати до попереднього життя.

- Поліна, це дуже смачно,- Стас завжди любив поїсти, тому те, що він скаже це першим було очевидно.

- Так, прям пальчики оближеш,- а ось від Єгора це було неочікувано, тому я трішки напружилася.

- Чому ти раніше їх не готувала?- Насті, я бачу, також сподобалося і вона зараз не переживає за свою фігуру.

- Ти не просила,- у неї на обличчі з'явилася невинна посмішка, яка змусила і мене посміхнутися.

- Який ми фільм будемо дивитися?,- Єгор поставив влучне питання.

- Яке ми з тобою виберемо, Стас і Поля  не приймають участі в обговоренні,- у неї колись язик буде боліти від того, що вона так багато говорить?

- А що так?- це питання явно було до мене, але Стас взявся відповісти.

- Я дивлюсь все, що хоче Настя. Я довіряю її смаку, не випадково ж вона зі мною,- так як парочка сиділа поруч, я тільки могла уявити, що вони зараз тримаються за руки або ще щось в цьому плані.

- Поліна, ти який жанр любиш дивитися?- все ж таки не відстане, ну добре, я ж хороша дівчинка, відповім.

- Будь-який,- він тільки посміхнувся і далі продовжив їсти.

Під час вечері тривала звичайна бесіда про щось буденне. Ці троє зговорились проти мене і теревенили весь вечір. Час від часу питаючи моєї думки, але я почала помічати часті погляди Єгора в мою сторону і це мене настрожувало.

Коли всі поїли я взялась прибирати, але мені визвався допомогти Єгор, що здивувало мене.

- Чому ти допомагаєш? Краще вибери фільм разом з Настею,- я спробувала його якось вигнати з кухні, але він цього не хотів.

- Ну не можеш ти і готувати і прибирати. Я, як справжній джентльмен, прийшов тобі на допомогу. А хоча стривай, я ж недоумок, так?- стало трохи соромно, що він все чув, але що вже поробиш.

- Так, сподіваюсь ти вмієш мити посуд,- зараз перевіримо його на міцність.

- Я не буду мити посуд,- ой, а що так? Ручки боїмось свої замазати?

- Ну ти ж як справжній джентльмен прийшов на допомогу, тому будеш мити посуд,- він став дуже близько занадто близько.

- Справжні джентльмени не миють посуд,- він пальцями заклав прядку мого ще трішки мокрого волосся за вухо і при цьому ми дивилися один одному в очі.

- Що ти робиш?- моє серцебиття пришвидшилось і почали потіти долоні. Чому в мого тіла така реакція на нього? Що зі мною відбувається?

- Чому ти носиш лінзи?- моє питання було проігнороване, але його питання привело мене одразу до тями і я відштовхнула його і почала збирати посуд.

- У нас посудомийна машина, тому йди до всіх,- ігнор на ігнор, як то кажуть.

- Чому ти така стерва? Я хочу по доброму, чи тобі подобається гризтися постійно?

- Це не твоє діло,- він не має знати нічого, нехай для нього я буду стервою і він лишить мене в спокої.

- Це все через батьків?- звідки він знає? Хоча його зв'язок з Стасом одразу каже за себе.

- Не смій говорити про них,- я була на грані, хоча і не показувала цього, але я ні з ким не можу обговорювати цю тему.

- Я піду допоможу тим двом, а то зараз будемо дивитися якусь рожеву мелодраму,- він як нічого не було вийшов з кухні.

Я доприбирала і цим самим заспокоювала себе. Все ж таки мені буде важко відійти від образу, який до мене вже так звик, а я до нього.