Глава 2

Єгор
* * * * * * * * * *

Я проснувся від дзвінка мобільного телефону і в цей момент мені хотілося прибити того, хто дзвонить так рано. Голова тріщить після вечірки і мені терміново потрібно випити таблетку від голови.

- Ну що, живий?- це був Марк.

- Що тобі треба?- незважаючи на те, що це Марк мені старшенно хотілося спати і я не був задоволений його дзвінком.

- Скучив за тобою,- це змусило мене посміхнутися, він завжди вмів розбавити атмосферу.

- Я за тобою ні.

- Який ти не вихований, хіба можна так спілкуватися з своїм найкращим другом?

- Який звонить в,- я глянув на годинник і зараз така рань,- дев'ятій ранку, так.

- Ніяка дівчина з тобою не буде з такою поведінкою.

- Що тобі треба розумнику?

- Нічого, просто розбудити тебе, а то будеш весь день в ліжку валятися.

- Дякую, тобі за таку турботу,- і я відключився.

Заснути мені вже не вдалося і я встав та пішов на кухню. Там вже був приготовлений сніданок і, як не дивно, батько був за столом.

- Щось ти рано сьогодні,- у нас не найкращі відносини.

- Скажи дякую Марку.

- Обов'язково скажу, він хоч голову на плечах має у порівнянні з тобою.

- Батьку, давай не зараз.

- Хлопці, перестаньте,- в розмову вступилась мачуха  і, як завжди, врятувала ситуацію,- давайте поснідаємо, як справжня сім'я.

Всі сиділи за столом і ніхто ні з ким не говорив, так прийнято снідати у нашій "нормальній" сім'ї.

- Чому ти ні разу ще не з'явився в інституті?

- Ти знаєш моє ставлення до цього.

- Знаю, тому перевів тебе в інший і якщо ти такий розумний, то будь таким ласкавим ходити на пари. Я не буду купувати тобі диплом.

- Батьку, ми так не домовлялися. У мене достатньо знань, щоб не ходити на пари,- я говорив урівноважено, але всередині все бурлило і кипіло від злості. Я багато чого хотів ще сказати батькові, але один його погляд дав зрозуміти, що це рішення не обговорюється.

- З понеділка почнеш, вся інформація у тебе на електронці.

Після цього мені вже ні один кусок в горло не ліз, тому я пішов в свою кімнату переодягтися і піти в зал. Там я виводжу всю енергію з себе і це допомагає мені забути про проблеми з батьком.

Раніше ми були дуже близькими і наші відносини були прекрасні, але після того як я дізнався, що батьки розлучаються, а до нас переїжджає нова батькова пасія, ми перестали спілкуватися нормально. Чому через те, що батько мав більше грошей, я не міг бачитись з матір'ю. І весь свій підлітковий період я провів в ненависті до батька. Коли мені виповнилося 18 я почав шукати маму, але виявилось, що вона вже давно живе в іншій країні і має нову сім'ю, а мені вона так ні разу і не позвонила.

Хоча є один яскравий плюс, це моя молодша сестра. Це єдиний промінчик світла в моєму житті. Емілі тільки п'ять років, вона дуже жвава і нетерпляча. Я люблю її найбільше на світі і ніколи не дам її образити.

Після тренування я вирішив ознайомитися, де мені потрібно буде перебувати наступний рік. Це виявився Інститут управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Я багато чув про нього, це не найгірший варіант, який міг мені вибрати батько. Все ж таки йому важливо, яка у мене освіта, мені потрібно буде зайняти його місце і з роками стати за управління нашою компанією.  

Ну ось і час йти на навчання. Сподіваюсь в моїй групі будуть гарні дівчата і мені не буде дуже нудно на парах.

Я приїхав на машині і одразу побачив гарну картину. Дівчата стоять і божеволіють від мого вигляду, все як завжди. Моє ім'я йде попереду мене.

Я направився до входу, але забув в машині телефон, тому повернувся і задів якусь дівчину.

- Сліпий чи що? Не бачиш куди йдеш?,-я здивувався почути такі слова у свою сторону.

- Не впізнала мене?

- Ти що Бред Піт, щоб я тебе знала?,- я зробив крок в її сторону і ми стояли доволі близько і я можу сказати, що вона доволі висока, але всерівно я вищий, це надає мені перевагу.

- Вау, не знав, що такі дівчата ще існують,- мені стало цікаво хто ж вона і я вирішив діяти старим перевіреним способом, просто йти вперед.

- Хлопче, дистанція п'ять метрів мінімум,- вона висунула руки вперед, не давши змоги підійти до неї. Це почало мене бісити, хто вона така, щоб мені відмовляти?

- Зазвичай дівчата говорять мені протилежне,- ця фраза вирвалась з моїх губ і я сподівався, що вона подіє на неї.

- Мушу тебе розчарувати,-  вона розвернулась і пішла вдаривши мене кінцем свого хвоста.

Вона не така проста, як здається на перший погляд. Але зухвала занадто. З одного боку мене переповнювала цікавість, а з іншого злість. Ще не одна дівчина не посміла так себе зі мною поводити.

Зайшовши мене одразу впізнав декан і ми почали милу бесіду.

- Дуже радий, що ви вибрали саме наш університет і наш факультет.

- Я також безмежно щасливий,- моя посмішка була напевно не надто щира.

- Я вас проведу до кабінету і представлю вашим одногрупникам, а далі вас буде супроводжувати один з них і все розповість, що буде вас цікавити.

- Дякую, за таку турботу,- цей чоловік досить хороший і мені не хотілося бути з ним грубим та зухвалим.

Ми зайшли до аудиторії і я одразу став оцінювати ситуацію. Ось на задніх рядах сидять хлопці, на перший вигляд нормальні. Трохи нижче дівчата, не погані, можна буде щось попробувати. Але як тільки я подивився трохи нижче, то побачив дівчину, з якою вже встиг мило побесідувати нещодавно.

- Доброго ранку п'ятий курс, хочу вам представити Єгора Власова, який тепер буде разом з вами вчитися.

Дівчата одразу впізнали мене і почали шепотітися, як миші і набирати щось в телефоні. Видно, вже через хвилину всі будуть вкурсі. Але це не є проблемою, всерівно ніхто б не зміг не помітити мене.

Я почав підійматися і хотів скласти компанію загадковій незнайомці, але вона тільки поставила сумку і я сів ззаду неї. Якраз біля якоїсь привабливої дівчини, але з мізками видно все погано.