Христина.
Все було гаразд, до одного моменту. Коли по моїй шкірі, по всьому тілу пробігло таке тремтіння, ніби від холоду, хоча не було ні вітру, і було тепло навіть спекотно. Так було тільки на них або коли мені грозила небезпека у мене така реакція була, і я просто чекала, що ж це буде. Поки за своєю спиною не почула:
- тут як завжди ввечері так спокійно і тихо, а головне безлюдно, і особливо неймовірна краса, чи не так?
Коли я обернулася, я офігіла, там стояв ВІН, от його я точно тут не очікувала побачити, і я сказала:
- ого, сам Єгор Мінський…. І навіть без охорони
- так, це я, що ж я персона відома і популярна і мене знають і впізнають всі, .. і так без охорони, а це проблема??
- Дуже ...та ні не проблема
- Що ж, таке моє життя….
- просто дивно бачити таку людину тут і одну без купи охорони.. наче ти від них втік.. - точніше не Людину, і їй не потрібно охорони, що ж тоді я мала рацію він що ВАМПІР, а тепер точно знаю це, твою ж матір…
- А що в цьому не так?
- Ну ... ну, просто таке місце не для Вас .....
- крім мого багатства та популярності, я така сама людина, як і всі, і мені потрібно іноді теж побути одному….подумати, просто відпочити від усього, але я думаю, ти розумієш…
Ага, звісно, людина ти! Я, на жаль, знаю, що це не так! І знаю, навіщо ти тут! Шукаєш, у кого попити кровушки! Упирь хрінів! І я тобі точно не по зубах! І він сказав :
- не проти якщо я сяду?
- та, будь ласка, тут місця багато, як і ловочок. Вибирай будь-яке і бажано подалі від мене.. - сказала я
- чому так грубо ?
- я люблю відстань.
- зрозумів.
Але він сів він поряд зі мною, мабуть мені на зло. І це було дуже дивно, я від нього злості до себе не відчула, може, у нього просто спрага крові, а я якраз до речі підвернулась і тепер буду його жертва? А хріну з два! Нехай тільки пальцем мене зачепе! Порву як тузик грілку. І він сказав:
- Скажи, а ти вчора випадково не була в моєму ресторані, з подругою?десь вечерком?
Ух, ось як, сестра, а не подруга, але йому цього знати не треба, значить, мене все-таки запам'ятав, хреново. Значить, варто готуватися до найгіршого. Добре, що зі мною завжди є кинджал та вбивства цих тварин. І я відповіла:
- так, була ..... а що?
- Значить, я тебе там і бачив.
- У вас все місто буває, хіба ви можете всіх згадати? А тим більше запам’ятати?
- всіх – ні, і всіх мені не потрібно, а ось, яскраву та красиву дівчину як ти можу… і ти вчора такою і виявилася…
- ох…. мило ... яка мені честь ... - Що ще відповісти я просто не знала
- Ну, якщо ти знаєш, хто я, може, хоч своє ім'я скажеш?
- Навіщо?
- Ну, я думаю, це буде чесно.
- не знаю…
- Слухай, я ж не прошу твоє прізвище, або всю біографію, або адресу, якщо захочу я потім все це дізнаюся, а зараз я хочу просто ім'я.
- Христина…..
- Прекрасне ім'я, для такої дівчини як ти….
- дякую пане Мінський…
- просто Єгор ...
- добре просто Єгор…. - Відповіла я,
А далі нависла тиша, і як не дивно мені не хотілося від нього втекти, або навіть убити, мені навіть страшно поряд з ним не було, я б сказала спокійно і затишно. Хоча поряд з вампірами у мене завжди був якийсь страх, агресія, недовіра, і готовність себе захищати, але зараз…. Зараз все інакше, але чому? Що з ним не так?
- Часто ти тут буваєш Христина?
- ні а ти?
- раз на тиждень або кілька разів пару годин проводжу тут і йду, а сьогодні чомусь особливо захотілося сюди прийти, мені терміново потрібна була перерва від справ, а зараз хочеться ще затриматися.
Хм.. значить просто захотілося? Без причини? Як і мені….о боже…це просто… Просто збіг… ні, я простою просто повинна піти! Зараз же! І я піднялася, хотіла тихо піти, але він сказав:
- вже йдеш?
- Так, у мене ще купа справ...
- може підвести?
- Ні, я на машині ...
- дуже , шкода ...
- а мені ні…
Відредаговано: 10.05.2023