ГЛАВА 5

Христина.

Все було гаразд, до одного моменту. Коли по моїй шкірі, по всьому тілу пробігло таке тремтіння, ніби від холоду, хоча не було ні вітру, і було тепло навіть спекотно. Так було тільки на них або коли мені грозила  небезпека у мене така реакція була, і я просто чекала, що ж це буде. Поки за своєю спиною не почула:

- тут як завжди ввечері так спокійно і тихо, а головне безлюдно, і особливо неймовірна краса, чи не так?

Коли я обернулася, я офігіла, там стояв ВІН, от його я точно тут не очікувала побачити, і я сказала:

- ого, сам Єгор Мінський…. І навіть без охорони

- так, це я, що ж я персона відома і популярна і мене знають і впізнають всі, .. і так без охорони, а це проблема??

- Дуже ...та ні не проблема

- Що ж, таке моє життя….

- просто дивно бачити таку людину тут і одну без купи охорони.. наче ти від них втік.. - точніше не Людину, і їй не потрібно охорони, що ж тоді я мала рацію він що ВАМПІР, а тепер точно знаю це, твою ж матір…

- А що в цьому не так?

- Ну ... ну, просто таке місце не для Вас .....

- крім мого багатства та популярності, я така сама людина, як і всі, і мені потрібно іноді теж побути одному….подумати, просто відпочити від усього, але я думаю, ти розумієш…

Ага, звісно, людина ти! Я, на жаль, знаю, що це не так! І знаю, навіщо ти тут! Шукаєш, у кого попити кровушки! Упирь хрінів! І я тобі точно не по зубах! І він сказав :

- не проти якщо я сяду?

- та, будь ласка, тут місця багато, як і ловочок. Вибирай будь-яке  і бажано подалі від мене.. - сказала я

- чому так грубо ?

- я люблю відстань.

- зрозумів.

Але він сів він поряд зі мною, мабуть мені на зло. І це було дуже дивно, я від нього злості до себе не відчула, може, у нього просто спрага крові, а я якраз до речі підвернулась і тепер буду його жертва? А хріну з два! Нехай тільки пальцем мене зачепе! Порву як тузик грілку. І він сказав:

- Скажи, а ти вчора випадково не була в моєму ресторані, з подругою?десь вечерком?

Ух, ось як,  сестра, а не подруга, але йому цього знати не треба, значить, мене все-таки запам'ятав, хреново. Значить, варто готуватися до найгіршого. Добре, що зі мною завжди є кинджал та вбивства цих тварин. І я відповіла:

- так, була ..... а що?

- Значить, я тебе там і бачив.

- У вас все місто буває, хіба ви можете всіх згадати? А тим більше запам’ятати?

- всіх – ні, і всіх мені не потрібно, а ось, яскраву та красиву дівчину як ти можу… і ти вчора такою і виявилася…

- ох…. мило ... яка мені честь ... - Що ще відповісти я просто не знала

- Ну, якщо ти знаєш, хто я, може, хоч своє ім'я скажеш?

- Навіщо?

- Ну, я думаю, це буде чесно.

- не знаю…

- Слухай, я ж не прошу твоє прізвище, або всю біографію, або адресу, якщо захочу я потім все це дізнаюся, а зараз я хочу просто ім'я.

- Христина…..

- Прекрасне ім'я, для такої дівчини як ти….

- дякую пане Мінський…

- просто Єгор ...

- добре просто Єгор…. - Відповіла я,

А далі нависла тиша, і як не дивно мені не хотілося від нього втекти, або навіть убити, мені навіть страшно поряд з ним не було, я б сказала спокійно і затишно. Хоча поряд з вампірами у мене завжди був якийсь страх, агресія, недовіра, і готовність себе захищати, але зараз…. Зараз все інакше, але чому? Що з ним не так?

- Часто ти тут буваєш Христина?

- ні а ти?

- раз на тиждень або кілька разів пару годин проводжу тут і йду, а сьогодні чомусь особливо захотілося сюди прийти, мені терміново потрібна була перерва від справ, а зараз хочеться ще затриматися.

Хм.. значить просто захотілося? Без причини? Як і мені….о боже…це просто… Просто збіг… ні, я простою просто повинна піти! Зараз же! І я піднялася, хотіла тихо піти, але він сказав:

- вже йдеш?

- Так, у мене ще купа справ...

- може підвести?

- Ні, я на машині ...

- дуже , шкода ...

- а мені ні…