ГЛАВА 2

Марк Лостков.

Я весь ранок провів у своєму кабінеті, сидячи за своїм ноутом. Ми з братами вирішили добудувати наш ресторан, точніше ще одну велику залу, так сказати трохи розширити, і ще потрібно закупити продуктів, у нас намічається велика вечірка, і для цього нам потрібна служба доставки. Так самі ми не можемо за цим всім з'їздити,  у нас немає такого транспорту і плюс часу, тому ми все замовимо, і ось постає проблема в доставці, і я зважився на пошук доставочної компанії.

Зі всіх відгуків, що я перечитав, мені до смаку припала сама проста, і доволі надійна і популярна фірма « НАДІЙНА ПЕРЕВЕЗЕННЯ від К.М.» всі задоволені, і ціна є досить прийнятною. І так я зайшов на  їхній сайт, яскравий, простий, з усією потрібною інформацією, що ж власниці жінки, сестри Золоткіни, Христина та Марта.

Цікаво, як вони виглядають, фото шкода, ні. Що ж, думаю, це мені підійде, я відправив заявку, і мені відповіли, що я можу зустрітися з власницями сьогодні о 14.00 годині, я звичайно ж погодився. І тут до мене зайшли, брати, Антон, та Ігор.

- Марку, ну що там з доставкою? - Запитав Антон

- працюю Антон…

- Щось знайшов? - Запитав Ігор

- так є один варіант хлопці, от дивіться ...

Вони подивились і сказали:

- Упевнений?

- Так, Ігоре, ти ж бачив відгуки хороші, і вони три роки на плаву, думаю, варто зустрітися і обговорити деталі.

- Сподіваюся, хоч ці дівки симпатичні будуть.

- Антоне!

- Ну а що, Марку, ти давно один, досить вже, спробуй хоч ... скільки, ще ти за нею сумувати будеш! - сказав Ігор

- він має рацію брат.. - сказав Антон

- Ну, ви ж розумієте, що вони звичайні, а ми ні!

- знаєш Марк, нам уже давно можна так, не забувай, що наша мати, теж була звичайною, а батько ні.. і що? а нічого, от які ми красені вийшли, і батьки живуть, душа в душу! До сих пір!

- Так знаю, я, Антон.. знаю ... але ....

- ну ось, Марк, якщо хоч одна з них припаде тобі до смаку, не проґав свій шанс, зрозумів!?

- добре…

- ось і славно.. - сказав Ігор

- О котрій ти йдеш? - Запитав Антон

- на 14.00 годину маю бути там!

- добре, тоді не заважатимемо, брате, коли повернешся, дай нам знати! Ми будемо раді дізнатись, як все пройшло!

- добре хлопці.

- Бувай..

- Удачі брат!

І вони пішли, залишивши мене одного. А я почав працювати у справах ресторану,  поки був час, зібрав список всього що мені було потрібно, і того що мав з собою взяти на зустріч. Коли прийшов час збиратися  на зустріч, я все підготував, зібрався і поїхав на вказану адресу.

Єгор Мінський.

Я був уже в офісі, і читав новини, знову вбивство, і це хренова, якщо це продовжиться, мені доведеться втрутитися, бо це моя територія, і чужинцям тут полювати не можна. І тут зайшов, мій помічник та друг Олексій.

- Привіт Єгор

- Привіт Льоша

- Скажи ти новини читав Єгор?

– читав Льоша…

- і що?

- Поки нічого, якщо це продовжиться, тоді будемо втручатися, а зараз просто стеж за ситуацією, гаразд?

- Звичайно Єгор ...

- А як у тебе справи Льоша?

- Якщо ти про ту білявку, то я з нею вже награвся, набридла, і вона стала просто нестерпною!

- хах… ти у своєму репертуарі Льоша…

- Так, але я хоч якось шукаю свою половину, за те ти чекаєш, не зрозумій чого, точніше кого ...

– я знаю, що вона існує Олексій!

- ага, у твоїй голові та снах Єгор! І лише там!

Якщо коротенько, то останній рік мені кожен місяць сниться одна і та ж дівчина, загальні риси її я пам'ятаю але її обличчя, ні, тому я не можу її знайти, але я знаю що вона та, яка мені суджена, і що я її знайду! Обов'язково знайду!

- Ні, Льоша, я впевнений, що знайду її ...

- Ну - ну, друже, шукай-шукай! У тебе, той час є ціла вічність, ти ж вампір і ти безсмертний! А ось, у неї, сумніваюся, що є так багато часу, може, дівка, виявиться зовсім людина...

- Так все, годі Льоша!

- як скажеш, друже…

- Залиш мене Льоша! Мені треба подумати!