ГЛАВА 1

Христина.

Я прокинулася від звуку кричачого будильника на всю кімнату, так дзвенів немов дзвін в церкві. От, чорт! Я зараз просто ненавиджу його. Боже як швидко пройшли ці вихідні, що я навіть їх не помітила, і настала ці чортові сім ранку. Знову буде складний і довгий робочий день. Аррр ...!  Так все досить нити!

Я не скаржилась у мене була хороша робота, я її любила, у мене була своя невелика так сказити сімейна фірма з перевозок  «НАДІЙНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ від К.М.». Тобто наші імена Христина і Марта, яку я ділила зі своєю сестрою Мартою, з транспортування товарів, чи то Інтернет замовлення, чи велике перевезення, будь-чого, крім трупів звичайно, і у нас навіть свій сайт був, для попереднього замовлення транспорту, або бронювання на чергу. Прибуток хоч і не мільйонний, як у інших, але стабільний і завжди є замовлення, і багато. Нам подобалося, плюс обом вистачало, на все, у кожної була своя квартира, машина, у батьків свій будинок, хоч його ще батько купував, і ще й батькам давали, на їхню подорож, і працівникам зарплати, словом всі були задоволені. Моя сестра була чудовим партнером, але дратувало одне, що незабаром мій день народження і Марта точно щось придумає, як завжди. Так добре, хрін із цим усім настав час збиратися, а то запізнюся, бо знову потраплю в пробку, як було кожного ранку, якщо не виїду вчасно.

Що скажу, про себе, я шатенка, з довгим нижче лопаток злегка кучерявим волоссям, з пофарбованим червоним кольором кінчиками, від половини довжини волосся. Кароока, зріст 175 см, правда, фігурою не дуже, але мене влаштовувало, зате з шикарними формами, трохи повніше сестри, а вона у нас струнка як модель, ще й красуня, ні, ну я теж симпатична, просто не така як вона.

І так сьогодні я одягла, темно сині джинси, сіра блузка без рукавів і з великим декольте, волосся зібрала у високий хвіст, макіяж як завжди, денний, але яскраві очі та червона помада, я червоний колір жах як люблю, типу під колір крові, білі босоніжки на платформі. Взяла сумку клатч, туди кинула помаду, гаманець, картки, газовий балкончик, так про всяк випадок, і звичайно свій смарт.

Швидко перекусивши бутером, попивши кави, взяла ключі від своєї улюбленої машинки,  теж червоної BMW, зачинила двері і побігла. Думала скоротати шлях. Але дорога виявилася перекритою, ось млинець знову або якась хрінь трапилася, або якийсь багатій щось накоїв і всю дорогу перекрив для нього, ох ненавиджу я цих мільйонерів. Думають, якщо мають такі гроші, їм можна все!

А один із них, особливо, а точніше це Єгор Мінський , його я особливо ненавиджу, таку велику «Цацу» з себе будує що капець, якби міг, то давно все місто купив би, хоча дорога  вже й так його. Ось не розумію, що в ньому всі дівчата знаходять, га? Зухвалий, багатий, розпещений, бабник, який радіє, що завжди отримує, що хоче, і ще купа мінусів, хоча сказати виглядає він шикарно, і це походу єдиний його плюс, для МЕНЕ, хоча такий тип хлопців не для мене. Не дай бог нам десь зіткнутися, разом, я ж його нахрен вб'ю, ну або пару разів так у його ідеальне обличчя кулаком заїду, за всіх кого він образив, і за те, що мені часто палиці в колеса ставить. Господи, ну я і розійшлася. Так, добре все Христина, годі! Вдих - видих і все добре.  Я швидко ввімкнула музику на радіо щоб швидше заспокоїтися, та поїхала далі. Далі ще годину я діставалася своєї фірми.

І ось я, нарешті, тут, біля невеликого цегляного одноповерхового будинку, зі складом за будинком, а це дуже зручно. З великими високими білими пластиковими вікнами, з невеликими клумбами квітів, все підходило ідеально. Це було гарне та зручне місце. Житлові будинки далеко, ну десь за квартал, і до центру не далеко.

Мені просто три роки тому пощастило його знайти і так дешево купити. І так я швидко пройшла крізь хол, і місце нашої секретарки Анюти , вона з нами від початку всі ці три роки. Хороша мила дівчина, 27 років, заміжня і має доньку, і якої не було на місці, мабуть відійшла, і я пішла до свого кабінету.

Зайшовши до кабінету, я побачила сестру, вона сьогодні рано, хоч стоп, це я сьогодні запізнилася через якийсь ідіот. Словом початок дня був просто офігенним. Побачивши мене, вона одразу посміхнулася і сказала:

- Привіт Кріс, сьогодні ти щось довго, щось трапилося? Чи вчора була бурхлива нічка, і не хотілося від нього йти? а? Ну, давай зізнавайся! І бажано докладно! Хочу за тебе порадіти

- Привіт Марто, дуже смішно! І ти як ніхто знаєш, що не буває, у мене бурхливих ночі! Сто разів просила так не жартувати Марта!

- ну Вибач…

- Гаразд, якщо коротко, то знову мою коротку дорогу перекрив якийсь багатий дибіл! Довелося їхати довгою дорогою, та ще й із пробками, а ти знаєш, як я це ненавиджу!

- Знаєш, сестричка, що я тобі скажу ...

- здогадуюсь ... тому, краще мовчи!

- Ні, я таки скажу! Заведи собі нарешті мужика! Тоді добра вранці будеш! І не тільки вранці, а взагалі! А то ці твої, приступи злості до доброго, не доведуть Кріс! Мені у повір!

Вона завжди це казала! То була не новина. Я звикла. Тому як завжди, незадоволено буркнула:

- Ой, та йди ти!