16 миттєвостей війни
Миттєвість 5. Крок до світла
Я йду повз нескінченні стелажі й штабелі коробок. Старлінки, генератори, медицина… Здається, їм немає кінця. Інколи накочує втома: склад - дорога - фронт - склад. Нескінченне коло, яке виснажує тіло, але парадоксальним чином наповнює душу.
Я дивлюся на ці коробки і бачу не просто картон і скотч. Бачу світло, яке ввімкнеться в темному бліндажі. Чую голоси, які проб’ються крізь глушники завдяки цим антенам. Відчуваю тепло, яке зігріє тих, хто зараз в окопах.
Кожна коробка, яку ми завантажуємо в Хамві чи бусик - це наш спільний крок до того дня, коли лічильник війни зупиниться. Ми не просто перевозимо вантажі. Ми доставляємо волю до життя.
Нехай попереду ще невідомо скільки днів, але поки наші руки зайняті справою, а серця - любов’ю до своєї землі, темрява відступає. Ми йдемо вперед. Ми - і є це світло.
#728 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
