Віка й Алевтина - ох, ці «бджілки»! Вони гудуть без упину, і здається, саме повітря навколо них наповнюється теплом. Ось і зараз вони привезли бійцям «смаколики».
Щойно відчинилися двері їхньої машини, як назовні вирвався густий, обволікаючий аромат свіжої випічки. Домашні пиріжки, що ще зберігали тепло духовки, пахли так затишно й мирно, що на мить забувалося, де ми перебуваємо. Зустрічають дівчат радісно й метушливо: дзвінке грюкання дверей, щирий сміх і міцні обійми.
А радіо в машині, намагаючись перекричати цей щасливий гамір, захоплено несло:
«Гарні новини з фронту! Українські сили зайшли в Новомиколаївку на Дніпропетровщині та просуваються в напрямку Новоіванівки…»
У цю мить розумієш: поки ці бджілки несуть свій мед, а з приймача звучать назви звільнених сіл - темряві нас не здолати.