16 миттєвостей війни
Миттєвість 2. 1485-й день
З екрана телевізора вещав Майкл Наки - йшов 1485-й день війни. Його голос, що пробивався крізь дребезжачий динамік, здавався єдиним живим звуком у цій пустці. Телевізор байдуже викидав у тишу кімнати: «…серйозні удари по Запоріжжю… ЄС виділив додаткові 500 генераторів… втрати ворога 1700…».
Я повернувся в мертвий під’їзд. Через розбиту каналізацію всередині було нечем дихати - важкий, гнилісний запах бив у ніс, змішуючись з крижаною сирістю бетону. Мелькнула думка: «Як люди можуть жити в таких умовах?». Але виявилося, що жити-то особливо вже й нікому. З мешканців дванадцяти квартир залишилося лише троє.
Вночі будинок тихо тремтів, сумно гудів якимись звуками горища, стогнав протяганнями. Він зовсім не давав заснути. За вікном, наче шакал, з болем вила сирена повітряної тривоги - наче мало тривоги вже було в душі. Колючий плед не грів.
Спати! Треба спати! Зранку знову в рейс. Але поки ми несемо світло, веземо ці генератори, ми руйнуємо темряву і не даємо їй поглинути наше життя. Завтра, коли буду в дорозі, зв’яжуся з хлопцями: «Приймайте вантаж». І у відповідь почую коротке: «Плюс».
#728 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
