12

Я підозрювала, ні, навіть була впевнена в тому, що дівчина тут і зараз зірветься на мені й не буде стримувати своїх емоцій, котрі навіть візуально можна було простежити по її незадоволеному обличчю чи вені, яка набухла на шиї та своїм синім кольором загрожувала та конкретно натякала, що буде ой, як непросто. Мені, звичайно. А що її по факту стримувало? Олівера тут вже більше не було, привід вихлюпнути на мене негатив - був. Тож я в думках морально підготувалася до удару, а фізично напружилася ніби перед ударом суперника. Котрим наразі для мене і була ця Дана.

Та дівчина мене здивувала, неочікувано вразила. Вона все ж перевела погляд від мене, залізла в автомобіль, дверцята якого завчасно відчинив наш водій, та протягом всієї дороги навіть не зронила ні слова зі своїх вуст. Навіть злісного погляду в мій бік не кинула. Що це могло означати? Тут два варіанти. Чи то Дана вирішила, що не гоже показуватися божевільною на очах у водія. Чи то боялася гніву Олівера. Звідки вона може знати, що я не пожаліюся хлопцю на неї й він не вставить їй пару пістонів за її дурні вчинки? Схоже на те, що Олівер мав на неї вплив, і якщо вона його не боялася, то точно вже поважала. Як і всі в університеті, а тепер певно і на роботі. Від цього чоловіка йшла потужна енергетика, і крок вправо, кров вліво міг дорого коштувати. Він міг як і піднести вище небес, як то сьогодні трапилося зі мною, так і міг опустити нижче ґрунту. В цьому у мене теж не було ніяких сумнівів. Мені особисто ще не доводилося бачити Олівера у гніві, але чомусь виникала тверда впевненість в тому, що до цього і не варто доводити, результат нічого позитивного не принесе з собою.

Та невдовзі думки про Дану та її відплату в мою сторону відійшли на другий план, тому що на перший вийшла краса місця, в котре ми приїхали. Так, тут було холодно, доволі таки холодна місцина, але це певно єдиний мінус на цьому курорті, і то він швидко меркнув на фоні того, що бачили мої очі. А бачили вони неймовірно красу, яку я ще ніколи не спостерігала. Навколо зелений-зелений ліс, при чому ця зелень так контрастує з білим-білим снігом, що це просто рай для художників. Впевнена, що кожен митець з задоволенням провів би тут пару місяців, а то і років, бо разом з цією місциною в подарунок йде муза, яка окутає творчу людину на тривалий термін. Я якогось роду теж митець, митець красивого фото, тож неймовірні краєвиди, невеличкі, але новенькі будиночки, ілюмінація навколо та озеро - це просто рай для контенту. В моїх мізках запустився механізм, який вже уявляв, де що варто зробити, з якого ракурсу сфотографувати, як все підставити найкращим чином. Навіщо вся ця чортівня з привертанням уваги підписників завдяки скандалам та інтригам? Якщо підійти з розумом та творчою жилкою, то на цьому курорті можна розкрутити бізнес. Навіть з нуля, не кажучи вже про те, щоб просувати проєкт, котрий вже має невеличкий та все ж успіх. 

Та все це потім, все це трішки пізніше, а наразі хотілося в душ, змити з себе той страх, котрий прилип до тіла в той момент, коли я думала, що вже все, що це кінець в літаку, і який до цього моменту гидкими мацаками пристосувався до мого тіла. І змінити одяг, так, це теж було б божественно. Тож натхненна такими думками я ледве не полетіла в бік свого номера, коли на рецепції мені видали мій ключ-карту та сказали підійматися на шостий поверх, де і знаходилися мої апартаменти.

Як і апартаменти Олівера з Даною. Наші номери були поряд. Ледве не навпроти одне одного. Хотілося звичайно спитати в дівчинки працівниці цього готелю, чи немає випадково якогось іншого, бо не надто бажала чути вночі, як ці двоє будуть любити одне одного, але потім зрозуміла, що це буде дуже нахабно з мого боку. Все ж Олівер і так зробив для мене більше, ніж я навіть сподівалася, тому на цей тиждень навушники вночі будуть моїми незмінними партнерами. Як то кажуть - кожному своє і кожній тварі по парі...

Дорога від рецепції до номера була дуже довгою та...гнітючою. Точніше скоріше гнітючою, а через те і довгою. А все тому, що Дана не залишала мені шансів вирватися вперед. Спочатку я надіялася першою встигнути до ліфта та поїхати навипередки з дівчиною, і якщо з першою задачею я впоралася на відмінно, то ось друга мені не піддалася. Чортовий ліфт! Як можна бути таким повільним у такому крутому готелі, га? Він так повільно плівся на перший поверх, що навіть бабця років дев'яноста встигла б до нього добратися, що вже казати про молоду дівчину, у котрої в одному місці був підпалений скипидар? І я ж його самотужки й підпалила. Сама того не бажаючи.

На шостий поверх ми підіймалися у тиші, але ця тиша була вагоміша всіх слів, і оскільки сумління невчасно почало мене підбурювати, то я облилася сімома потами, поки все ж опинилася на потрібному поверсі. Не встигли стулки ліфта відчинитися до кінця, як я вже мчала до номера. Мені було соромно, дуже соромно за те, що я повелася на повідцю в емоції. На очах його дівчини. На очах тієї, котру можливо він вважав своєю майбутньою дружиною та... мамою його дітей. Кошмар... Навіть про таке подумати і я вже заливаюся червоною фарбою. 

Не хотілося б мені опинитися на місці Дани, ой, як би не хотілося. Я б точно нізащо не хотіла бачити перед собою дівку, яка б насмілилася не те що доторкнутися до МОГО чоловіка, а навіть поглянути в його бік, не говорячи вже про поцілунки...

Тож усвідомлюючи, як дівчині наразі бридко у моїй компанії, я вирішила якомога скоріше сховатися в номері та не мусолити їй очі. А там, пізніше... Що ж, емоції мають дещо вщухнути й доведеться потім перепросити у неї. Чесно кажучи, я не права, тож маю загладити свою провину. Хоча б словом. Хоча б якось. Це все буде потім, а зараз...

- Від себе не втечеш, навіть не намагайся, - я вже підносила ключ-карту до дверей номер, ще якась секунда-друга, і я мала сховатися у своїй кімнаті, але дівчина випередила мій побіг своєю загадковою фразою.

- Що? - Я наразі не була здатна ні адекватно мислити, ні поводитися, тож ледве змусила себе розвернутися в її сторону та нетямуще поглянути на людину, котра була готова мене розірвати на частинки, але гідно трималася й сильно відрізнялася від тих куріпок, якими оточив себе Олівер. Тож вона виразно була іншою. Що для мене було ще гірше. Адже якби вона ввімкнула істерику на повну та почала виясняти відносини, то це було б важко, можливо болюче, але очевидно. А ось така поведінка дівчини змушувала постійно бути напоготові, щосекунди очікувати якоїсь підстави.