7

Наступний день мав бути не менш насичений, ніж попередній. Але якщо вчора я переймалася за те, де знайти космічну суму на операцію дідусю, а потім все чудесним чином вирішилося, то сьогодні варто було домовитися з вчителями та деканатом щодо того, що мене не буде якийсь тиждень в університеті, слізно поклястися, що відпрацюю прогули та здам сесію на відмінно. Думаю з цим не має виникнути халепи, бо на першому курсі я чудово себе зарекомендувала, і думаю ніхто з викладацького складу не сумнівався в тому, що я все надолужу і зроблю все найкращим чином. Плюс до всього варто було метнутися в торговий центр, прикупити трішки одягу та інших дрібниць і зібратися в завтрашню поїзду. Одним словом справ вистачало, а тут ще і ця ситуація з акаунтом Олівера, яка не покидала мої мізки.

Весь вчорашній вечір я перебувала в невеличкому трансі, сьогоднішній ранок не приніс полегшення і в макітрі пролітали думки забити на все та відмовитися від цієї поїздки. Але зупиняло те, що операція дідуся оплачена, хлопець зробив мені неймовірну послугу, врятувавши життя моїй близькій людині, тож я не могла його таким чином підставити. Тим паче мені повинно бути все одно на його особисте життя, нехай з ким хоче з тим і веселиться. Це чисто його життя та його принципи. Саме таку настанову я поставила перед собою, щоб в голову більше не закрадалися думки відмовитися від цього проєкту. Але навіть зараз, прямуючи в деканат, я мислила не про те, що з якого боку варто підійти, щоб відпроситися з занять на пару днів, а про те, як він так міг. Маючи дівчину, будуючи відносини й так ставитися до своєї другої половинки. Та чорт, навіть якщо тієї дівчини й немає, якщо він холостяк, все одно негоже поводитися, як...

- Кріс, Кріс, та стій же ти! - Чиїсь пальці щільно стиснулися на моєму лікті та силою зупинили на місці. Тож навіть якби мій їжачок, читати як мозок, в тумані не відреагував на слова, то фізично мене все ж зупинили. І цією людиною виявилася Лілі.

- О, привіт, Лі, щось сталося? - Щось не надто оптимістично виглядала сьогодні подруга. Якась зла чи що... Можливо не виспалася?

- Ти чого не реагуєш? Я тобі ще на вулиці кричала, а ти мене ігноруєш та ігноруєш. Що це за приколи такі? - Точно не виспалася, інакше я не бачу причин чому так агресувати на мене. Ну не почула я, ну і що з того? Кінець світу настав від цього чи що?

- Просто не чула і все, - в мене не було ні найменшого бажання виправдовуватися перед дівчиною, а варто було тільки згадати, що саме вона писала Оліверу, як всередині моментально підійнявся бунт і я смикнула свою руку, вивільняючи її з мацаків Лілі. Саме так я проявила цей бунт, хоча насправді  хотілося поставити дівчині питання рубом - "якого біса, Лі?"

- Це правда, що твоїм керівником буде Олівер, котрий тут вчився і п'ятки якого ти ледве не вилизувала своїми очима? - Я не хотіла бачити сьогодні Лілі, не мала бажання з нею перетинатися дізнавшись про її листування з моїм нинішнім босом. Але схоже наша зустріч була неминуча, тому що дівчині щось не подобалося, і це щось вона не збиралася стримувати в собі, а з ймовірністю в сто відсотків хотіла виплеснути ці помиї на мене.

- Допустимо, що далі? - Чорт, навіщо Ангел повідомила цю новину Лілі? Чи сама дівчина всунула свого дзьобика туди, куди не просили? Я звичайно їй вдячна за допомогу, і сама завжди допоможу чим зможу, але це вже перехід на щось особисте... Чи це просто така моя реакція на те, що пов'язано з цим хлопцем? Тому я так швидко розпалююся, ніби вогонь від розпалювача?

- І він повністю оплатив всю суму за операцію твого дідуся? Все до копійки? - Ну а це вже точно особисте, родина це дуже тривка та ніжна тема, тож сюди не варто допускати зайвих людей. Навіть найкращих подруг. 

- Судячи з того, що ти про це так впевнено говориш, то ти прекрасно сама знаєш відповідь на це питання. Тоді який сенс у мене це запитувати? - Ну реально, навіщо? Можливо показати Лілі ще чек, у якому буде написана сума операція та ініціали того, хто цю операцію оплатив? Дівка рветься до влади, хоче працювати у податковій?

- Так що, ти в якості ескортниці туди з ним їдеш? - Лице Лілі перекривила підступна посмішка, а очі небезпечно блиснули, начебто я була головним її ворогом у всьому цьому білому світі.

- Що? - Я була настільки поглинута в оболонку шоку, що не могла більше нічого промовити. Ця оболонка була настільки товста та непробивна, що мені після слів дівчини відразу почало бракувати повітря... Його просто катастрофічно не вистачало, тож мене почало накривати панікою.

- Ніколи б не подумала, що ти опустишся до такого рівня, Кріс, але схоже ти вибрала шлях найменшого спротиву, де варто просто з захватом заглядати в рота господарю та вчасно розставляти перед ним свої ноги...

***

Знаєте ось це відчуття, коли ви поспали всього якусь годину-другу за ніч, а наступний день дуже важливий для вас і протягом нього варто зробити купу справ? І все ніби в тумані, а ви начебто той їжачок в тумані, у якого підгоряє одне місце і якому варто зробити непосильні речі.

Так от, щось таке я відчувала сьогодні. Я ще певно пару хвилин перебувала в ступорі після слів Лілі. До того моменту стовбичила, поки один хлопець ледве не збив мене з ніг.  Я тільки дивом втрималася та не розбила собі носа. Але воно то й зрозуміло чому він так поспішив, виявляється пролунав дзвінок щодо того, що розпочалися заняття, а я все стояла з відкритим ротом та ловила гав. У той самий рот.

Чому подруга так наїхала на мене? Чому взагалі не шкодуючи моєї нервової системи та моїх почуттів, дівчина вилила мені на голову стільки помиїв? Чим я на це заслуговувала? Це через те, що Олівер оплатив операцію моєму дідусеві? Чи у зв'язку з тим, що, судячи з листування, Лі мала намір плигнути в ліжко до хлопця, а я була перешкодою на її шляху до здійснення заповітної мрії? І чому вона взагалі вирішила, що я ця перешкода та на щось претендую?

Що ж, не знаю, чого саме хотіла від мене добитися дівчина, але одне точно можу сказати - день не задався з самого початку, і вона добряче цьому посприяла. Спочатку я попрямувала в деканат, де добрих хвилин сорок ледве не на колінах випрошувала відгули на цей тиждень, а потім мене ще стільки ж часу маринували розповідями про те, що так не робиться і не варто нахабніти. Але оскільки я не остання студентка в цьому університеті, маю перспективи щось та й показати в цьому житті в плані професії, то дозвіл я все ж отримала. Та з однією поправкою - цей тиждень мені буде ще довго гикатися в майбутньому. Адже там стільки всього потрібно буде після прибуття додому зробити, що краще було залишитися та мовчки сидіти на парах, і конспектувати ті пару речень, які варто запам'ятати. А так я ледве не екстерном складу всі екзамени...