ГЛАВА 3

Соня.

Я легко знайшла потрібний зал для льотних навчань, пройшовши туди побачила що була не першою, але тішило, що ще не було того розумника Артура Колоколова. Зважаючи на те, що заняття з кібернетики та інженерії будуть завтра, то сьогодні ще ніхто не дізнається, що я супер хакер і збираюся влаштувати крутий супер політ для Артура Колоколова. Так я буваю дуже зла. Хоча розкривати всі свої супер хакерські таланти я не хочу, так буду на середньому рівні, якщо звичайно дядько Степан викладачу не скаже мій реальний рівень знань. Але це згодом. Все вирішуватиму в міру надходження проблем.

І так я швидко дістала свою улюблену панель,  особисті панелі не були заборонені, для навчання, а точніше навіть потрібні, і зараз 5 чоловік із 10 присутніх тут уже сиділи у своїх панельках. Але б знали вони, що я можу і вмію. Та я навіть легко їх панельки можу хакнути. Але поки що не хочу.

І так я вирішила вдавати, що щось виввчаю, як інші, а сама, озирнулася і побачила, один єдиний тут навчальний корабель. І мабуть на ньому і літатиме наш ас пілот Артур Колоколов. Швидко його, просканувавши, побачила, що зламати систему простіше простого навіть для слабкого хакера, навіть слабкий вірус просто зламає цю систему, ось під виглядом цього я і влаштую диверсію. І, мабуть, почну з відключення автопілоту, хай поуправляється. Ну, словом хвилин десять і все готове, потім тільки на кнопки натискати і все. Цей дрихлий старий кораблик тепер під моїм чуйним контролем. Мене краще не мати за ворога, інакше знищу зсередини як вірус повільної дії.

І ось я начебто вже все зробила, і зачинила вікно контролю та відкрила програму читання новин. І тут до мене підійшла одна дівчина я її вперше бачу, мабуть вона з нашої групи, раз тут, і сівши поруч сказала:

- Привіт ти Соня, так?

- Привіт ну, скажімо так, а що?

- Я - Аліса, ми з тобою в одній групі, мене вчора не було, але мені хлопці розповіли про тебе .

- боюся навіть уявити, що вони розповіли...

- Та ні, нічого поганого, ну хіба, тільки ...

- Що?

- що ти тепер бігаєш за Артуром Колоколовим як хвостик скрізь і весь день...немов його тінь

- мда - аа ... не пощастило мені ... і уточнюю, я не бігаю, він не в моєму смаку, а змушена ходити за ним за наказом куратора поки не освоюсь.

- та на твоєму місці мріють бути всі дівчата нашого курсу та не тільки нашого! Ти радіти маєш! Що тобі така честь? Що ти знаходишся поряд із НИМ!! Саме ти! А хочуть усі!!

- так я й радію! Хіба не помітно? Прямо до стелі від радісі злітаю, наче без гравітації

Ось тепер я розумію, на що вона хилить. Заздрить мені, і ревнує до того бовдура. Ще одна закохана у цього секс ідола академії. Так-так, я вже вивчила чутки про нього. І чесно вони мене не потішили.

Такі самозакохані недоумки мене дратують. Був би він навіть останній хлопець на землі, та й то не звернула б на нього увагу! Нізащо!

- Слухай Аліса, чесно кажучи, мене Колоколов взагалі не приваблює, і скажу по секрету, я іншого люблю, так що в мені суперницю можете не шукати, мені на нього начхати! Зовсім!!

- добре Соня, дякую за чесність…

- та будь ласка!

Ух, вона мене вже напружує і дратує!

- я була б рада з тобою потоваришувати Соня!

- Я теж Аліса ... я теж ...

Ага, знаю я якої, ти дружби зі мною хочеш дівчино! Хрін тобі, а не дружба! Очі б мої тебе не бачили! Знала б ти на кого потрапила дівчинка, так би не раділа.

Я, звичайно, буду гарною дівчинкою, але подругою вона мені не буде! У мене одна подруга і та вдома залишилася. Нудьгую я по ній, за моєю дорогою Ленкою. Треба їй увечері подзвонити.

І ось ця Аліса пішла і сіла навпроти мене. І тоді я побачила, як вона дивиться на вхід. Я глянула туди, а там той недороблений мачо. Мене мало не знудило, від його самовдоволеної пики. Ай, жесть! Вибити б з нього зараз його цю самовпевненість, щоб, не робив із себе пуп всесвіту.

Артур.

І ось я прийшов до льотної зали, бачив, як усі дівки, мало не кидалися на мене, всі крім однієї! І ця кицька з такою усмішкою і з гордим виглядом на мене дивилася, що мене це ще більше підбивало отримати її. І ось я вже був біля нього, і ось мій навчальний корабель човник із веселим ім'ям «Лиска 128». Я був готовий показати майстер клас таким новачкам як ця кицька Соня, і своїм однокурсникам. Підморгнувши з усмішкою красуні Соні, я відкрив ілюмінатор і сів у крісло пілота. Увімкнувши всю систему, на прогрівання я перевіряв усі датчики. Машина працювала добре та справно. Загорілося зелене світло, а це означало, що час на старт. Зазвичай на льотних заняттях часто включав автопілот, але сьогодні вирішив сам. Хотілося декого вразити. Нехай оцінить мій рівень. І знатиме, що я найкращий! І як їй пощастило!

- Ну, з богом Артуре! Зберися! Це твоя зоряна година! Потрібно декого вразити! Так що Раз - Два - Три - Поїхали! - Сказав я і різко стартанув.