2.

 1 рік після того
За вікном падає сніг, дерева сяють різнокольоровими гірляндами, а на обличчях перехожих - радість. Люди вітають один одного з наступаючим і в кожній оселі витає аромат смачних страв. 
І лише в одній квартирі ніхто не святкує. Ніхто не купував ялинку. Ніхто не прикрашав кімнату новорічними іграшками, дощиком та гірляндами. Ніхто не готував олів'є, а на столі не стоять мандарини з шампанським.
Андрій виглядав з балкону і покурював свою цигарку. Карі очі були сповнені душевного болю та порожнечі.
У свої 20 молодик був круглою сиротою. Маму з татом він навіть не пам'ятає. Єдиними рідними йому людьми були дідусь та бабуся. Головний в родині чоловік помер у віці 80-ти років. Андрійкові тоді було 13. 
Бабуся була значно молодшою від дідуся і могла б ще довго жити якби не підступна хвороба РАК.
 Андрієві виповнилось 15 коли він похоронив свою єдину рідну людину.
Час летів стрімко вперед не стоячи на місці.
В 18 він зустрів її. Своє кохання. Свою рідну душу. Андрій і Аделіна мали б велике майбутнє якби не той проклятий Новорічний вечір минулого року.
Закрившись від друзів та знайомих Андрій вів самотнє існування в своїй двокімнатній квартирі.
Дим повільно вилітав з молодих легенів. Тютюновий викид розвіювався у морознім повітрі.
- Андрій, добрий вечір! - роздався радісний дитячий голос з сусіднього балкону.
Це був семирічний Петрик. Рудий хлопчина який свято вірить в диво.
- Привіт, Петя, - Андрій вирішив приховати свій смуток від щасливої дитини і легенько йому усміхнувся. - Що це ти виглядуєш з вікна? На дворі мороз. Дивись, бо захворієш.
- Я лише на хвилинку. Запустю літачок і повернусь до кімнати. Я так  щороку роблю. Пишу на ньому своє бажання і запускаю в небо. Літачок полетить до Санти. Він його прочитає і принесе мені подарунок, - щиро вірив хлопчина.
- І як? Санта завжди приносить тобі те, що ти у нього просиш?
- Не завжди, але без подарунку ніколи не залишить. Мама каже, що наш світ дуже великий і дуже багато дітей просять одну і ту ж саму іграшку. Трапляється так, що в Санти не вистачає її на всих, тому він приносить щось інше.
- Твоя мама має рацію, - розсміявся Андрій.
- Так. Раджу і тобі зробити свій літачок. В Новий Рік кожна людина заслуговує на подарунок.
Малюк запустив літачка і хутко закрив вікно.
Андрій спостерігав як паперовий виріб повільно приземляється на встелену снігом землю. 
Молодий чоловік збирався вже закрити вікно і залишити свій балкон, але його погляд ненароком впав на стопку старих шкільних зошитів, які пилились в кутку на невеличкому старенькому столі. Чоловік замислився.
Скільки б людині не було років вона все одно намагається вірити в диво.
Андрій вирвав з зошиту з математики аркуш паперу і став майструвати літачок. 
Залишилось написати бажання.
Ручка зависла над аркушем паперу.
Хлопець думав думав як сформолювати те, чого б він бажав найбільше і нарешті придумав. 
Літачок вилетів у відкрите вікно. Зимовий вітерець підіймав крилатого вгору. Гарним почерком, синьою пастою виднівся напис " Хочу змінити минуле".
Андрій закрив вікно, аби не бачити як падає його паперовий виріб. Але літочок не впав на землю. Неочікувано аркуш спалахнув полум'ям. Літак перетворився в купу попелу і розвіявся в вечірній пітьмі.
За вікном повільно падав сніг.