Усвідомлення

Засновано на реальних подіях. 
 

Ця книга присвячується всім дівчатам, які росли чи ростуть без батька. 
 

- візьміть ручку та намалюйте образ власної свободи. Поруч намалюйте те, що утримує вас від стану цієї свободи. Добре.  А тепер давайте повісимо вашу картинку на стіну. І фінальна дія. З усієї сили, кидайте в свою картинку мʼячики. 
 

І з цього моменту вона вирішила що, треба відпустити біль який вона носила в собі 12 років. 

Їй стало потрібно це у цю саму мить. Як тільки про це подумала. Вона швидко побігла у кімнату, і вже за 5 секунд потому в руках тримала щоденник. Ні, вона не збиралась малювати щось, а потім закидати це мʼячем. Вона просто уявила той образ свободи. А потім одразу зрозуміла, що її утримує. Замість кидання мʼячика, кращим варіантом на її думку, було все вилити на папер. Написати, описати весь біль. Розказати щоденнику, як психотерапевту, усе що вона думає, що відчуває. Все, що памʼятає за всі 10 років. Відчуваючи кожну літеру. А потім спалити. 
 

«Привіт, щоденнику.

Одразу хочу вибачитись, якщо тобі буде боляче.. 

Але тебе і придумали мабуть саме для цих речей. Для особистих, які б вони не були. Радісні, чи сумні. 

Я тебе ніколи не вела. Ніколи не ходила по психолога. Мені завжди здавалось, що зі мною все ок. Я вдавала це собі та всім навкруги. Можливо боялась критики, осуду, що скажуть «ти слаба». Виявилось, ні. Зі мною не все ок. Воно мені болить. Пекуче болить. І я не хочу більше себе мучити. Скільки болячок вилізло, через мою втечу від болю, від моєї підсвідомості, яка кричить «пробач і відпусти». Я думала і казала, що я пробачила. Але впевнена я в цьому, чи ні? Мені вкрай це необхідно. Бо зараз я знаю точно, що пробачають сильні, а слабі тікають від цього. Тому, допоможи мені Боже, проведи мене через мій біль, до свободи.»