ГЛАВА 14

ВЛАДА.

І ось я вже на місці, біля будинку своїх батьків. От зараз стоячи біля їх будинку було і страшно і якось не по собі, начебто минуло всього місяць після останнього візиту, але зараз для мене все по іншому, це ніби я стала інша, ніби минуло не менше року. Хто б міг подумати, що один місяць так мене змінить, причому зовсім в інший бік, сподіваюсь не гіршу сторону. Що ж, що трапилося, те трапилося, і я навіть не бажаю про це згадувати. Що ж пора, настав час, шляху назад вже не має...

І я припаркувала машину біля будинку батьків, вийшла з машини, закрила її і пішла у двір як завжди хвіртка була відчинена, і я одразу до дверей, ключ у мене був, тому їх сама і відкрила, добре хоч будинок закритий як завжди. Усередині було тихо, навіть скажу занадто Тихо, ніби їх не було вдома, і це було навіть дивно, зазвичай в такий час хтось із них мав бути дома.

Я пішла у вітальню, там нікого, хм... Далі кухня - теж нічого, в спальнях було те саме, що ж, якщо їх немає за будинком і в саду, значить вдома їх точно немає, навіть не знаю добре це чи погано, але якщо так то потім поїду додому приїду вечором або завтра. Зайшовши до саду, я побачила їх серед дерев х і пішла до них. Спочатку вони були в шоці, потім:

- Влада?

- Так мама, це я.

- Ти злегка нас налякала доню

- ой, та годі тобі тато, чужий ніхто б а ж сюди не зайшов, Сірко наш собака не впустив би. А до речі де він? Щось його не видно

- трохи прихворів тому спить доню..

- ну гаразд

Потім я підійшла ближче, і ми мовчки крепко обнялися по черзі і після мама сказала:

- Давно повернулася?

- декілька годин назад

- все пройшло добре?

- Так тато.

- А?

- якщо ти про Довженка тату, то він виконав контракт, я жива, здорова, і зі мною все добре, і тепер він вільний.

- Він тебе точно не скривдив?

- Ні тату..

- Може, для початку підемо в будинок, ти, напевно, голодна, там нам  за перекусом і чаєм все  і розповіси.

- добре мам.

І ми пішли в будинок, і одразу на кухню, там ми з батьком сіли, а мама дістала торт, мій улюблений шоколадний, зробила нам чай, і ми сіли пити і тоді почався допит.

- Як там Лінда?

- Все добре, передавала вам привіт.

- Дочко тебе там не поранили або ще щось?

- ні, звичайно, це було б видно..

- з магією ні

- зі мною і справді все добре завдяки Довженку, стежив як кажуть в обидва суцільно всі 24/7

- я ж сподіваюся, ви з ним не... ну.

- взагалі це не ваша справа, але ні, з ним нічого не було, для нього робота це святе! А я і була його РОБОТОЮ а не розвагою!

Ну, майже, думаю, їм не треба знати, що на кінці він зірвався, як і я як то кажуть, пливли - пливли, а на березі потонули

- Що ж це добре

- так тату

- Що ти думаєш далі робити?

- те, що і завжди, робота будинок, будинок робота, і звичайно відпочинок з подругами, якщо ви від мене нічого більше не приховуєте

- цього разу це все що ми приховували.

- Ну, тоді пару днів відпочину і знову працювати, я думаю, у мене там справ за цей час дуже накопичилося

- добре.

І тут у батька задзвонив телефон, і він пішов, а мати взяла мене за руку, і дивлячись на мене з усмішкою сказала:

- Влада якщо він тобі подобається, ти маєш право сама вирішувати що ти хочеш, ми заважати не будемо, або забороняти, тим більше що наш контракт з ним закінчений, і тепер йому нічого не заважає проявляти до тебе  особливий інтерес

- мамо ти про що?

- Ти розумієш про що.

- Ні!

- Владо, не варто мені брехати, я ж все сама бачу, так що просто подумай і виріши

- добре

І тут повернувся батько, і я вирішила:

- знаєте, мені вже час.

- так рано?

- так мам, я дуже втомилася, я не відпочивала ще і хочу виспатися, тому мені час

- гаразд, але завтра нам подзвони добре?

- звісно…

- Будь обережна доню

- Буду мам

І я встала, поцілувала їх у щоки, помахала рукою, і ми обнялися і я тихо й мовчки пішла. Дорога додому була повною мовчанкою. А в моїй голові спливали, то слова Довженко, про те, що він хоче зі мною стосунків, то слова мами про те, щоб подумати, про те, чого хочу я. Що ж, все це логічно, хоч і складно. І сьогодні я не хочу ні про що думати, просто додому і тупо спати, просто виспатись, а завтра вже подумати про все. Так і було. Навіть Вінс на очі не відкривав.