№ 12 МІй ПровІдник. Що СильнІше Кохання Чи Брехня?

ГЛАВА 13

ВЛАДА.

Я одразу повернулася додому, тихо увійшла до квартири, закрилася на всі замки, про всяк випадок, зняла взуття, пішла у вітальню там сіла на диван, і вирішила лягти, заплющила очі і хотіла так полежати в тиші та спокій, доки не почула голос свого кота - фамільяра:

- Владко ти що вже повернулася?

- ага.. а ти, мабуть, не чекав так?

- Чекав, звичайно, ти чого зла така?

- втомилася….

- Як там твій провідник?

- Колишній провідник!

- Ну, нехай так, але все ж таки?

- Не знаю Вінс, ми як повернулися в цей світ, біля машини з ним розійшлися різними дорогами, і без слів попрощалися ...

- Так?

- Так!

- сумніваюся, що це Ваша остання зустріч

І я розплющила очі і здивовано подивилася на нього і з подивом запитала:

- чому це?

- а все дуже просто, він ще з'явиться, от побачиш.. такі як він просто так не йдуть, ще й по-тихому.

- З чого такий висновок Вінс?

- знаєш Владка, адже я його бачив там, в академії .. і як він на тебе там дивився.

- І?

- втріскався він у тебе моя люба відьмоча.

- тобі здається…

- ні..

- мені начхати на це все, я для нього була тільки робота, він виконав свою частину і тепер вільний, жити, як хоче, як і я.

- ох, Влада, Влада..

- Що?

- Ти ж я бачу теж.

- що теж?

- Та втріскалася в нього дуринда.

- НІ!

- так Влада, так ...

- Ну, навіть якщо й так те, що тепер?

- нічого, з цим потрібно щось робити.

- і що ж?

- ну, варіантів у тебе кілька.

- І?

- а ти не знаєш?

- ні, тому й питаю

- закохати його в собі ще більше, хоча думаю тут нічого не вийде, він і так у тебе закоханий, тоді можна зробити йому блок на любов до тебе, щоб забув, але й тут, є проблема буде, ти ж в нього теж закохана .. тоді залишається тільки одне.

- і що ж?

- ну що дати йому шанс, і спробувати, що з цього вийде.. тобі ж нема чого втрачати

- а якщо я не хочу?

- хочеш .. але боїшся ..

- Вінс я зараз нічого не хочу.

- так не буває Влада.

- Саме зараз я хочу в душ, поїсти, трохи відпочити, потім побачитися з батьками. І лише потім думатиму про особисте… і в останню чергу про Довженка…

- знаєш як на мене про особисте ти винна, і думати в першу чергу, мені, чи знаєш, не дуже приємно бачити тебе ось такою нечастою.. ніби у тебе серце вирвали, або тортури тобі влаштовують

- зі мною все добре Вінс.

- може зовні і так, хоча я так не скажу, але всередині я відчуваю, що тобі боляче Влад.

- Вінс вгамуйся!

- Ні!

- Слухай, дай мені спокій!

- Ні поки ти не погодишся з ним побачитися або хоча б просто поговорити.

- якщо напише чи сам подзвонить, так і бути я відповім, і навіть погоджуся на зустріч чи розмову, але не сьогодні і не найближчими днями

- добре..

- а тепер піду в душ, розслаблюся кілька годин, потім співаємо, і, напевно, поїду до батьків увечері

- Ну як знаєш..

І я піднялася з дивана і мовчки, не обертаючись, пішла у ванну, швидко роздяглася, набрала гарячої води, зробила пінку, і лягла, і насолоджувалася теплою водою, навіть мало не заснула.

Через пару годин мене розбудив звук повідомлення, я розплющила очі і побачила, що стоїть біля ванної мого кота у якого в зубах був мій телефон, ось млинець знову мені екран подряпає, треба з цим щось придумати, а то у мене грошей не вистачить кожен раз міняти скло на екрані:

- Вінс ти мені екран подряпаєш ЗНОВУ!

Він поклав його на стілець і сказав:

- Не бурчи, бо ще й кину його нафіг на підлогу з висоти! Я тобі взагалі не служба доставки! І не зобов’язаний його приносити!

- ВІНС!

- Ой, та ну тебе!

- Ну і хто там?

- Візьми і сама глянь, я тобі не особистий секретар! Мало того що принеси хоча не повинен був, так ще й скажи хто!

- ай, гаразд!

І я взяла телефон і подивилася, а там повідомлення від Стаса:

«Привіт Владо, як ти? сподіваюся, з тобою все добре.. буде час відповісти, напиши, щоб я не хвилювався.. »

- що він? – спитав Вінс

- так він..