ГЛАВА 11

СТАС.

Прокинувся я глибоко вночі, чому не знаю, вона солодко спала, в моїх обіймах, злегка сопучи. Я так довго цього хотів, з того самого моменту, як тільки її побачив. Ще не було в моєму житті такої відьми і саме відьми, бо зі звичайними жінками в мене не виходило нічого крім сексу на один раз. А ось з відьмами тут і в реальному світі було веселіше, але цю зухвалу і гарну відьму я як божевільний шалено хотів. І ось після того як плотська пристрасть пройшла, хоча не зовсім, я дуже сподівався, що цим все закінчиться, але на жаль. Тепер я розумів, що хочу її ще більше і тепер не маю наміру віддавати її іншому, нехай шаленіти, противитися, злитися, навіть харчується мене магією відвести, але тепер ця відьма буде тільки моя. Як же приємно тримати її у своїх обіймах, і як не хочеться випускати, але простягтися принаймні поки що є правила. Тому пробач малюка, але мені зараз доведеться піти. Я тихо і акуратно встав її вкрив, вона спала міцно це добре, значить це пішло на користь і їй, я швидко і тихо одягнувся, як не банально взяв аркуш паперу та ручку з її столу, і написав їй записку, поцілував у лоба, і тихо пішов до себе. Там швидко прийняв ванну, був уже майже світанок і ліг спати.

ВЛАДА.

Коли я прокинулася, було вже ясно, озирнувшись, побачила, що я одна, хм… може, мені все наснилося? Якщо так, то я починаю божеволіти. Хоча млинець, я ж гола, і гладячи на кімнату і судячи з того, що весь мій одяг валявся на підлозі, все ж таки не наснилося, твою матір, грьобаний Довженко. Перевертаючись на ліжку, вкриваючись побільше ковдрою, рукою відчула аркуш паперу, подивилася записка, адресована мені, і вирішила прочитати:

«Влада, мила пробач, що роблю це, зазвичай я роблю інакше, але є правила, і вони для всіх, так ми вже одне вчора порушили, коли я до тебе прийшов, але я не хочу для тебе ще більше проблем, і неприємностей, особливо перед фіналом. Тому зараз я йду, і вже сумую, але завтра вночі, повернуся, і ти знову будеш моя... до самого ранку. І ще, не дай боже, побачу біля тебе хоч одного мужика, порву кожного, тепер ти тільки МОЯ. А своє я нікому не віддам!».

Мда… самовпевненість у нього на найвищому рівні, як завжди. Уявити собі, що після одного сексу, точніше після двох раз я ЙОГО? Та як він посмів! Та я його за таке сама готова порвати як тузик грілку, але приносити йому задоволення, тим чого він від мене чекає хера з два я буду. Прийде добре, а ні, то ні, переживу якось. Мені зараз треба зайнятися головним, а Довженка і потяг до нього вже потім. Після була ванна, ленч заняття, та практика. Я, спеціально бачачи його поблизу, і знала, що він спостерігає за мною, фліртувала з магами із сусідньої групи, хто був поруч, або просто щось говорила, створюючи видимість цього. Бачила, що шаленіти, і була рада цьому, от і славно, дізнається як це добре ревнувати, і заразом мстилася за те, що він крутився біля інших дівчат, і тиждень мене ігнорував. Хоча я знала, що він навіть так спостерігав за мною, будучи з ними.

Весь день пройшов добре, я здобула хороші позначки та нові знання, до бібліотеки йти не хотіла, просто втомилася, після вечері пішла в сад, біля академії, до самого його центру, де завжди було порожньо, сіла на лаву біля великої статуї та фонтану. Тут було тихо і спокійно, тут мало хто був, боялися, плюс на вулиці вже сутеніло, і виднілися зірки. Я була така захоплена небом, що не почула кроки, до того як почула голос біля себе за спиною:

- не ходила б ти одна в такий час... а то мало... всі різні, і думки у всіх різні...а ти відьма гарна, спокуслива..

Ох, знайомий голос, ще й нотками злості, стежив, отже, ну що ж отримуй відповідь:

- А чого мені боятися? Ммм? Тебе чи що?

- а хоч би і мене! Ще й у такий час!

Гм… ти дивися, як він завівся, ну що ж, я не повертаючись незворушним виглядом, відповіла:

- я тебе не боюся.. так що давай провалюй Довженка.. туди, звідки прийшов, і дай мені спокій!

- Хера з два! - гаркнув він

Потім підійшов до мене, різко смикнув мене за руку, не встигла я обуритися, як він опинилась у його обіймах, і він мене цілував. Я, звичайно, намагалася його відштовхнути, штовхаючи в груди, але на це його обійми ставали наче кліщі, а поцілунок жоще, що, якщо чесно мені подобалося, і мої руки поступово переповзли йому на шию, і наш поцілунок ставав все голоднішим, все жоще, все глибше. Поступово мене, ведучи до дерева притиснувши спиною, він почав цілувати щоки, шию, і я, ковтаючи повітря, благала:

- Стас..

- знаю… я теж, цього хочу…

- але ... ми не можемо .. це ..

- можемо ...

- Але тут, ж ... нас же ...

- вже пізно, ніхто не ризикне ... сюди прийти ... і нам перешкодити, вони  не такі дурні порушувати правила .

- Боже, Довженко!

- я хочу тебе ЗАРАЗ, і начхати на все!

- Боже мій..

І він почав цілувати мої губи. Коли відступив, дивлячись на мене, сказав:

- Пішли!

- Куди???

- до тебе!

- З чого це?