ГЛАВА 1

Влада.

Цього дня все було як завжди, вранці я прокинулася, втомлена, на вигляд немовби зомбі, поїла, випила чаю, погодувала свого кота Вінсента, і пішла на роботу. Ну, принаймні, я так думала, що все буде як завжди.

І так, мене звуть Влада Сотнікова , і мені 29, а через 2 місяці буде 30. Я невисокого зросту приблизно 175см, середньої статури, з помітними формами, брюнетка, із зеленим очима. Я була незаміжня, немає дітей, і навіть хлопця. І за це мене батьки щодня тероризували, нагадуючи про мій вік, і про те, що вони хочуть онуків. Але я залишалася при своїй думці, що заміж за аби кого я не піду, а щодо онуків, то я говорила, що якщо буде підходящий для цього кандидат, то я це зроблю, але заміж за нього не піду. І єдине, що мене в цей момент рятувало, це моя робота. Працювала я заступником економіста у фірмі «ГЛОБАС», уже 3 рік. Колектив там був добрим, дружним, хоч і тут були ті, хто мене, м'яко кажучи, недолюблював, але таке є у всіх закладах, мій начальник це хороша та приємна жінка за 40 років, відносилась до мене дуже добре..

І ось по обіді, коли я була у своєму невеликому, просторому, світлому, по скромній, омебльованій кабінеті, у мене задзвонив мій мобільний телефон. Подивившись, побачила, що це була мама, вона, звичайно, дзвонила мені щодня, але зазвичай це було ввечері, тому що вона була зайнята в їхньому магазинчику, та й мене вона не хотіла в день турбувати. І це мене насторожило, тож я й відповіла одразу.

- Привіт мам, що сталося?

- Привіт донечка, звісно, нічого. Хіба я не можу зателефонувати та дізнатися як моя донька?

- Можеш, мам, але, правда, що таке?

- ох, гаразд, Владо, приїжджай до нас сьогодні ввечері, це важливо, ми хочемо з батьком з тобою, про дещо поговорити…

- Навіщо? Що трапилося? Якщо це знову про заміжжя та дітей, то я не приїду!

- нічого, не трапилося, і ні, це не про це, та тема поки неактуальна, просто ми з татом хочемо з тобою про дещо інше поговорити, це важливо, і ми на тебе чекаємо надвечір!

- ммм .. ну гаразд, я приїду мам ...

- Тоді до вечора доню!

- бувай  мам

Після цього я була здивована, що там уже трапилося, те. Ще й таке таємне. Вони рідко просили про таке, мабуть це і, щоправда, важливе. Зазвичай я завжди до них у вихідні їздила, і дуже рідко в такі дні, це хіба траплялося що. І ось настав кінець дня. Я зібралася і поїхала до батьків. У мене робота була добре оплачувана, тож я вже могла дозволити собі машину, що й зробила, купивши собі червоний седан. Жила я можна сказати в іншому кінці міста, від будинку батьків, у своїй квартирі, що дісталася мені від бабусі, і їхати до батьків було близько години це , якщо без заторів. А якщо від фірми трохи менше. І ось за годину, і я вже на місці.

Коли я прийшла, двері були відчинені як завжди, мабуть на мене чекали.

Вони мешкали в гарному тихому районі, удвох у невеликому будинку. І ось я зайшла, і одразу пішла на кухню, бо почула голоси звідти. Коли я зайшла, побачила, як вони говорять із незнайомим мені хлопцем. Його, звісно, я не розглянула. А одразу з ходу сказала:

- мам, тату, а що тут відбувається? І хто цей хлопець? І що він тут робить?!!

- Владо? Ти вже тут? Що ж дуже добре, тоді сідай, розмова буде довгою  і дуже цікавою!

- Що відбувається, га? можете, пояснити?

- Владо, заспокойся, все добре, просто сядь! І ми все скажемо, і пояснимо, все по порядку… - сказав грізно батько,

Коли він так казав, я знала, що краще це зробити. І я сіла, і знову за своє:

- І так у чому річ?

- Доню ти ж пам'ятаєш мою сестрі Лінду? - сказала мама

- Так, звичайно , мама, а, що ?

- Ну ось, ти про неї не все знаєш доню ...

- А що, я про неї не знаю мамо?

Те, що вона відьма, як мої батьки і як я, це я знала. Що ж вони від мене ще приховали? І що то за хлопець такий? До речі, я його таки роздивилась, ну так зовнішньо. Розглянула, оцінила, і зрозуміла, що він нічого, дуже нічого. Вважаю вище за мене, він же зараз сидів, стрижка була не надто короткою, і йому йшла, широкі плечі, значить сильний, і займався в спортзалі, вже непогано, обличчя симпатичне правда зі щетиною, але це навіть сексуально, мабуть так любить чи не до цього було. Одягнений зазвичай, і просто, сіра футболка, джинси, піджак, ще на стільці лежало пальто, Тільки дивний, трохи, щось в ньому лякало, і водночас цікавило. І тут мама почала:

- знаю, це буде для тебе великим шоком Влада, але твоя тітка, керує найбільшою і найсильнішою академією для навчання магів, і відьом ще й в іншому світі…

- Що? мамо ти що жартуєш?

- Ні Влада!

- значить те, що вона живе в іншому місті це брехня, так?

- Так, але раз на місяць вона з'являтиметься тут ...

- охрініти! Я щось ще не знаю, мамо?

- взагалі так…. словом у цій академії навчалася, я і твій батько, там ми й познайомилися, а потім повернулися додому, і зрозуміли, що не можемо одне без одного. І Лінда теж там навчалася, в результаті вона закохалася в сина керівника, вони одружилися, але коли вона завагітніла, вона повернулася сюди, і залишилася, причини ми не знаємо. І ось тут знову одружилася з Пітером, і він людина, ну нашого світу, ну далі їхню історію ти знаєш….