РОЗДІЛ 1 АРТЕФАКТ ЯКИЙ УСЕ ЗМІНИВ

Місяць пролив яскраве світло на густий ліс який був вкритий туманом. Небо було світло темним. Хмаринки які старалися перекрити місячне сяйво просвітлювалися білими відтінками.

На галявині яку оточував темний ліс, на зеленій траві сиділа дівчинка з коротким чорним волоссям. Вона дивилася в гору на небо. Її погляд впав на повний місяць який освітлював усю галявину. Легенький вітер здійнявся  загойдавши білосніжне плаття разом з кінчиками волосся.  Біля неї сидів без ока чорний ворон який вмостився в середині кубельця з лаванди і сон трави. Мертва тишина лякала і в той час приворожувала дівчинку. Але вона відірвалася від спостеріганням за місяцем коли почула за своєю спиною чиїсь кроки. Вона повернула голову в хащі лісу трохи насупивши брови. «Невже гості?» подумала дівчинка. Вона встала з трави обтрусивши плаття від травички та моху. Руки склала за спиною і повернулася до темряви де недавно чула кроки.

Через хвилину  з лісу вийшов білий вовк з голубими очицями. На лобі був яскраво сяючий полу місяць. Він по мало підійшов до дівчини яка стояла на зеленій траві яка чекало його. Вовк підійшов вклонився  панночці і протягнув загорнутий свиток  який був у його пащі. Очі у дівча округлилися від здивування. Вона взяла з пащі свиток та розгорнула:

Дорога хранителька №5 я знаю що ти пішла разом з своїм напарником вороном спостерігати за великим повним місяцем, як і  інші хранителі, тому я вирішила тобі передати телеграф.

Дана у нас кепські справи, хтось випустив духа смерті на волю і тепер він зник з у сього лісу, Б’янка ходила на розвідку але на його слід так і не вийшло вийти. Тому я прошу коли завершиш спостерігати за повним місяцем  вирушай на пошуки духа.

Буду дуже вдячна

                                                     Хранитель №1.

Дочитавши свиток він миттю згорів синім вогнем. На  долонях  Дани залишився від свитку порох у якому виднілася срібна монета яка відблискувала в місячному сяйві. Порох миттю розвіявся вітром а пальці міцно тримали срібний кружечок. Вона його розглянула добренько та підкинула у повітрі. Вмить з монетки перетворилася на кістку м’яса і в точності в пала у руку Дани.

Вона поглянула на вовка який приніс свиток і присіла протягнувши кістку.

- Ось тримай твоя заслуга, господарці передай хай пришле на поміч когось, одна не справлюсь…- голос був ніжний але хрипливий за довге мовчання.

Вовк прийняв кістку і помчав у ліс. Пройшла хвилина і вовка як і не було Дана тихо підійшла до сплячого друга ворона та тихо торкнулася пальчиком крила.

- Друже, прокинься у нас нове завдання потрібно знайти одного духа якого посіяли у лісі.

Ворон зригнувся і пристав з вінка який зробила господарка. Він ліниво розправив  крила і злетів на праве плече Дани. Вона погладила крило ворона і витягнула з мішечка який висів на поясі трохи зерна. Ворон оговтався і став жвавіший коли побачив зерно. Трохи поклювавши зерна, господарка і її вірний друг та напарник пішли у темний ліс на пошуки злого духа.

 Лісі було тихо тільки й чути як вітер колихав листя дерев та довгу траву тихо стогнавши мелодії. Трава шелестіла під ногами чорно волоски. Вона бігла територією ліса за вороном. Він ж в цей час був над лісом кружляючи у танці з вітром та шукав об’єкт який недавно згубили.

І тут на весь ліс пролунав дзвінкий рев дивного створіння.

Дана зупинилася і поглянула у пустий ліс з непорозумінням. «хто це може бути?» «хто так без жалю ставиться до лісних звірів? І духів» очі округлилися по тілу пробігли мурашки дівча швидко свиснула і призвала свого домашнього улюбленця який також чув крик. Він спустився на плече господарки. Вона стояла біля дерева дивлячись у невідомий напрямок. І за куща виходить….

Не високий хлопчина з дивним жезлом та шапкою виді кудлатої голови вовка. 5 стояла в ступорі і пошепки зверталася чи до себе чи до ворона не зрозуміло.

Хлопець потягнувся та поглянув навколо. Дерева кущі, болота і хранителька яка чомусь здивована. Він помахав рукою і підійшов ближче.

- О! це ж ви хранителько №5 вас ж звати Дана? Будимо знайомі. Мене ж наш бос попросила помогти вам з духом.

Я Нік, але друзі називають мене Нен. Тому можете звати як вам заманеться.- Хлопець був привітний і дуже добрий на вигляд, але багато говорить усе на раз.

- будимо знайомі Нен. – Погляд був прикований на руку хлопця яка була ранена і неприємно кровоточила.

Він звернув у вагу на те як суворо поглядають на його руку він зашипів і відверну голову у бік.