12 градусів зими
III
– Дозволь тебе провести додому.
Невпевнено звучало з його вуст.
Вона почула те, що так хотіла
Та не сьогодні, та не тепер, не тут.
У відповідь, між ними посіла тиша.
І гамір інших взагалі не чуть.
Лиш стукіт серця, в думках хвилювання
І не помітне тремтіння рук.
– Ох хлопцю, що ти зі мною робиш?)
Невже ти думаєш, що скажу так?
Розпочала вона, та він не здався.
І знову запитав чи згідна та.
***
Холодний вечір. Спокій. Тиша.
Паде лабатий білий сніг.
Вони ідуть і споглядають,
Як сніжинки падають на ніс.
В тиші ночі – розмовляють
Поміж всього цього чутно сміх.
Вона ж погодилась і вийшла
Чи насправді, так хотіла говорить,
Чи можливо всьому виною
Напій, що розтопив її душевний лід.
Він теплим подихом їй руки зіграває
Над ними небо — зоряне нічне
А серця їхні гріє те бажання:
Вона ще ж ним, нецілована була.
Холодний вечір. Сніг. Зима.
Їх гріють гарячі душі, і їх вуста.
Вона не та, як усі інші, вона не та.
Промовляв хлопець, подумки благав,
Щоб незакінчувалася ця мить з нею
Щоб він і далі з дівчиною тут стояв.
Відредаговано: 08.02.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
