12-20
Благодаттю, образом та любов'ю.
Створіння неба - прибічник землі серед надокучливих мурах,
Його я - темне воскресіння в неволі образу крізь страх.
Глечик заповнений благодаттю, хоч видніється кров,
Смерть мені не пробачить, хоч наповнююсь знов
Благодаттю.
Компенсація в словах не допомагає вже так,
І хоч життя смерть одспіває - кров все стіка по руках.
І сотні "як" і тисячі, "за що" в житті усе мені далось?
Серед тисячі мурах - відповіді так і не знайшлось.
Солодкий біль, запилений міражем ініціативи,
Серед світу й блекауту не бачу перспектив я.
Погаснуть ліхтарі, і зникнуть всі світила мої,
І хоч вода сильніше - наш світ все одно в огні
Спалених собою світів.
Спотворення думок - затуманений усмішкою біль,
Залучення всесвіту на осолоні мимолітних подій.
Я в блекауті тернистих своїх прерогатив зрозумів :
Де світло пробивається - там біль його вже застрелив.
Створіння землі карабкається стежиною на верх,
Його воскресіння вартує кожної мурахи момент.
І тернистий осад блаженності таємничих верств
Загартовує тіло, що одкликає запрограмовану смерть
Благодаттю,
Образом
Та
Любов'ю.
Відредаговано: 08.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
