12-20
Верлібр ! Життєва рефлексія під зенітом смерті людини , як такої
Кострубата, понівечена, заклята минулим душа,
Прогорстками гніву ридає взахльоб,
Пихата, усміхнена, солодка кров-
Зачиняє браму й так доволі короткого життя.
Знов і знов по під ногами розпач, біль і темновишнева кров,
4 резус від’ємний разом зі мною йде і йде,
Принесе втрати в майбутньому і минулого розпач знов,
Смерть пихатій усмішці моїй деінде вона принесе,
І вишивка зламаної голки ран щоденних моїх,
Зашиває, не дивлячись на злоякісний сепсис крові,
Я шукав той проклятий сенс в тіні своїй,
Та зламав до кінця я віру в собі
Й до кінця зашиє мене та септична болюча голка
Життя коротке й душа людяності - коротка
Проте й смерть не довша за життя
Вона підступно всупереч всьому програє нотки ,
Розсмокчеться й зловісна душі голка
А душа так і залишиться понівеченою, знищеною всіма;
Спаплюжеться істина, заклякне вічністю вік
Людина живе, поки живе її душа
Її вчинки, минулі й сьогоденні слова -
А потім туман,
а потім потьмарення,
а потім зловіщий смерті сміх
Й стихло тіло
Затихла душа
А отже і ти стих!
Відредаговано: 08.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
