Спеціальний епізод 2

11-річна Кіра 

- Брат, що таке флафель? - ця малеча по мірі свого росту збільшувала кількість запитань до домочадців.

Це стосувалося і нових слів.

- Не флафель, а фалафель, балда, - хмикає брат.

Надулась. Це він розуміє по невдоволено му сопінню над вухом.

- Слово таке ж хитро викручене, як мій братець… - цокає і смішно схиляє голову на бік, як цуценя.

- Це взагалі-то означає… - Мік  нарешті залишаю свою улюблену комп'ютерну гру і обертається до сестри, -   типу котлети з фасолі... Знайшла з чим мене порівняти, неуч. 

- Ну точно. Я навіть на слух визначаю тобіподібне, - вказує язика і відбігає на декілька кроків назад, щоб не отримати по попі подушкою. - Котлети з фасолі... Ще скажи смажене морозиво... 

- Таке, до речі теж є...  - а сьогодні брат особливо терплячий.

- Цей світ точно чокнувся...  - заявляє наче доросла, зводячи до стелі. Це виглядає так комічно, що Микита починає підсміюватися. - А ти, якщо з такими будеш зустрічатися, то скоро тобі гречку в келиху треба буде подавати... з ножом і вилкою.

“Де вона цього піднабралася” - думає просебе Мік.

- Що ти взагалі розумієш. З дому б частіше виходила чи друзів хоча б в інеті завела... Моя сестра дикунка. Мауглі нашого часу... 

- На себе поглянь, рогатий, - бурчить.

- Знову демоном обзиваєш… - брат говорить так, ніби це його буденність, хоча так і є.

- Ні, цього разу я мала на увазі оленя. 

Подушка прилітає в зачинені двері.