13.1 Колишній зустрівся зненацька

Кіра
- Нині дівчата дуже дорогі. Але дати взамін можуть лише секс. Добре якщо вона ще на кухні щось стряпає і прибирає, - п'яно жаліється бармену якийсь чолов'яга. - Бо є такі, що їм доставка або ресторан, а вдома кожного тижня клінінг…
Я стою обабіч барної стійки і очікую. Клуб набитий битком людьми. У них аншлаг чи що? Утім… Так скучно. 
А Матвій ще не прийшов. Обіцяв же, що закінчить о 21:00. Почувши фразу незнайомця, щоб трохи розвіяти скуку, легко промовляю:
- Щось дуже пафосна промова. Та й скоріше схоже на сатиру, ніж на аргумент. Ну і що з того, що дівчина обходиться дорожче, ніж чоловік. Це всеодно врівноважується в процесі їх проживання разом, - усміхаюся. Чоловік звертає увагу на мене і відсторонює рюмку аби поговорити.
- Не згоден, - п'яно зауважує. - Ти знаєш скільки вартують середньостатистичні чоловічі труси. А знаєш скільки вартують середньостатистичні жіночі труси, - на вигляд він трохи молодший за мого батька. -  Ось про що я кажу…
- Мені жаль, але я зараз відкрию вам очі. Жіночі труси діляться на два типи: дійсно існують середньостатистичні з розцінками майже як чоловічі. І ті, які треба жінці не для того, щоб носити, а для того, щоб з неї ви мали змогу їх знімати, - промовляю і чую смішок бармена. - А ще вони до жуті незручні. Тож це скоріше додаткова опція для вас, а не для дівчини. Утім, не сперечаюся, що дівчата бувають різні.
Я чую протяжний окрик за спини і знайомий голос змушує моє тіло похолодіти. Пробігають мурашки, що випалюють морозом сліди моїй шкірі. Тільки б не він…
- Оооооо, - з тіні з'являється той, кого я найменше хотіла б бачити. Толік, мать його. - Привіт, Кірочка…
- І тобі не хворати… - бурчу намагаючись знайти очима місце, куди зможу скоріше злиняти подалі.
- Кі-роч-ка… Римується з словом «дірочка», - їдко тягне. Бридко. - Але ти ж погано справляєшся навіть у цій області… - його ухмилка наштовхує мене не на найкращі спогади.
- Затули свого брудного рота, - ціджу майже по буквах. - Псам вонючим слова не давали. Хоча в цьому випадку я ображаю цих тваринок, порівнюючи їх з тобою… - коли ж я навчуся контролювати власні емоції. 
Треба було тікати, і не звертати уваги!
- Зовсім страх згубила! - скрикує він і підходить ще ближче.
- Ну чому ж. Я сьогодні не сама, а з хлопцем. Якого дідька мені тебе боятися?! - насправді я боюсь. 
Липкий страх пробирається мені під шкіру, але я тримаю на обличчі зверхній вираз. Він не заслужив на те, щоб навіть бути брудом під моїми ногами.
- Налякала їжака голкою… - гигикає. - Як поживала, ми-ла. Не сумувала? - підходить ще ближче простягає руку і торкається моєї щоки. 
Це відчуття настільки бридке, що я самовільно відсторонююсь в ту ж мить. Моя реакція йому не подобається, тому він хапає мене за руку смикаючи на себе. Ще мить і я заору, а потім подзвоню братовим кентам, хай йому головешку відкрутять!
- Відпусти, - чую твердий погрозливий тон оксамитового голосу поруч. 
Його власник відчіплює колишнього від мене і відштовхує його в сторону. Ну, звісно, я ж у клубі очікувала Метта, доки ця собака не причепилася… Все вилетіло з голови після зустрічі з цією паскудою. Я стою поруч Матвія і відчуваю себе нарешті у безпеці. Ця п'яна і в'їдлива рожа за декілька хвилин змусила мене відчути себе брудною.
- Я бачу ти так і не розлюбив брендовий шмот… - говорю за спиною Метта, звертаючись до Толіка. Натягую маску спокою. - Жаль тільки гівно в нього завернуте… - говорю тихіше.
- Вела б себе як треба, то теж одягав би тебе в бренди, - хмикає і теж усміхається. 
Тільки по-іншому. Я з натяжкою від огиди, а він зверхньо, ніби пуп землі.
- Мені не личить одежа від Gandonio Eblani, - зеркалю його усмішку, знову виходячи в поле зору цієї падалі. 
Метт все ще стривожено поглядає на мене, але я легенько кладу долоню на внутрішню сторону його ліктя, беручи підруку.
- Не поняв. - хмуриться цей йолоп.
- Ну як же… Футболка, на якій не вистачає напису Pizd & ball, - їдко відзиваюся. - Бачу, толстовка Pas & Kuda ідеально лягла. Кроси, напевно, несуть тебе знову на тусовку BLIADYNCIAGA. І не на кепці, а на таблі написано одразу два бренда Hui & Lo та Petu & Shino.
Його погляд стає жорсткішим і я інстинктивно стискаю руку Метта сильніше.
- Брат, погодься. Іноді так хочеться їй всікти! - він звертається не до мене, а до Метта, а я зараз зуби скрошу від гніву. Наскільки ще низько він збирається опуститися. Нижче пекла? - Прям руки чешуться. От чого за це Кримінальний Кодекс карає! Тому ці баби й офігіли вкрай! Не ведись на її милу хуйню!
- Що! - закипаю. - В тебе зуби явно зайві! Ти став колишнім, а не мертвим зі своєю покидською натурою лише тому, що я була добра. Але зараз я схиляюсь до того що моє рішення було неправильним, - гиркаю і готуюсь йому вже очі вицарапати, але Метт встигає схопити мене за талію і відставити знов собі за спину. 
Ну добре, подивимося, що він хоче зробити…