12.1 Говорили двоє: старий вовк та молодий лис. А ховрашок підслуховувала за дверима

Матвій
Сьогодні в мене начебто непоганий день. З'їздив укласти договір про співробітництво з однією компанією. Тепер впродовж п'яти років ми будемо виконувати функції її особистого аудитора та представника, на випадок імовірних юридичних проблем. 
А ще ремонт в кабінеті затіяв. Найняв бригаду, щоб постелили паркет в кабінеті і зробили косметичку для видимих погрішностей. На стелі трохи тріщин є. 
Ще замовив зробити замість скляних дверей деревяні. Задовбали вже вглядатися всередину кабінету, коли очікують аудієнції. Ще звукоізоляції через ту стекляшку зовсім ніякої. 
З минулого четверга склав всі свої пожитки і переїхав у відділ юристів разом з секретаркою. 
Якщо чесно, ремонт там міг почекати. Але, раз з понеділка у мене Кіра буде працювати, то не можу ж я залишити її одну цим гієнам.
Довбаний відділ цього динозавра мені ще дівчину налякає своїми архаїчними утоями.
Спека добиває. Я піднімаюся одразу на другий поверх, киваючи по дорозі співробітникам, що вітаються. Одразу прямую в кабінет «Мінотавра», як називає його Христина.
- Добрий день, Володимир Іванович, - настрій у мене непоганий. - Як там впоралася наша новенька?
- З горем пополам… - відповідає. 
Ні. Бурчить у відповідь, відриваючись на мить від стаканчика кави.  Скоріш за все виходив на обід, бо на стакані логотип сусідньої кав'ярні.
- Щось так холодно від ваших слів стало, - усміхаюсь. - Ви чи ба не родич єтті? Ті теж небагатослівні.
- Нахал. Але дівчинка дійсно виявилась не настільки недалекою, як я уявляв, і це неймовірно бісить, - нехотя каже. - Сподіваюся, не буде як з деякими, що являються посеред робочого дня. Це дитя ще може стати непоганим співробітником. Якщо не буде водитися з таким лисом.
- Я й так знаю, що ви про мене особливої думки, - хмикаю. - Сподіваюся, що ви не опустились до того, щоб знущатися над дівчиною тільки тому, що вона від мене. - повертаю йому їдку фразу.
- Ага, - чую тихий голос Христини, скоріше бурмотіння. - Нагрузив поточною роботою, як звичайного працівника, ніКуя не пояснивши. - бурчить, як надутий на хазяїна кіт. - А потім  ще по помилках пройшовся так, що вона аж біла вийшла!
Я заплющую очі від змішаних почуттів. Задоволення отриманою інформацією, злістю на начальника відділу та іспанським соромом від витівок секретарки. 
«Христина, блін. Що за ідіотська звичка озвучувати думки вголос. Те, що ти постійно бурчиш за дверима мого кабінету, коментуючи мої вказівки, не означає, що тут можна те саме. Я-то ігнорую, бо мені не цікаво. Але… Довбані скляні двері по всій компанії!»
- Що у вас за секретар?! - кипить і піниться Володимир Іванович. - Це ж страшний сон будь-якого керівника! Тому я й підозрюю, що ви мені свиню підсунули з цією стажеркою, краще одразу зізнайтеся який в неї ганч. 
- Та що ви причепилися до Кіри! - психую у відповідь.
- Та ви ж стовідсотково прислали її мені, щоб підірвати мені роботу. На зло ж! - стоїть як баран на своєму.
- Та потрібні ви мені! - офігіваю. - У вас що синдром гіпертрофованої власної значимості?! Я просто влаштував стажування людині, якій потрібен досвід в юридичному векторі.
- Та не віриться щось. На який ляд Вам комусь допомагати і особисто влаштовувати на роботу, коли можна було послати людину на співбесіду на конкурсну посаду з своїми рекомендаціями, а не ставити перед фактом: ось вам новий юрист, - все ще пре на мене з своїми «аргументами», складаючи руки на грудях. - Та ще й самі переїхали в мій відділ! - тепер ясно що його болить.
- Можна подумати, що я переїхав, віджавши ваш кабінет, а вас переселив в загальний до юристок-соловушек, - фиркаю у відповідь. - Амеліна поки буде набиратися досвіду тут. Не ставте палки в колеса, а краще виростіть собі нового цінного співробітника. Що ж ви такий впертий!
- Я, може і впертий, - гримає на мене у відповідь. - Але цілком відповідаю посаді, яку зайняв власним трудом і не хизуючись фальшивими дипломами!
Коле в болюче, впираючись на те, що плітки про моє закордонне навчання лише мильна бульбашка.
- Навіщо було взагалі схвалювати мою кандидатуру на місце генерального, як я такий нечестивий?! - дивлюсь на нього. 
Вони ж вдвох з начальником фінвідділу підтримали батькову ідею зробити мене керівником, щоб я вживався потроху в роль головуючого компанією.
- А як відмовиш, Олександру Львовичу, як ми разом стояли в витоків цієї тоді ще маленької фірмочки, - збавляє лиш на мить напор звинувачень. - Але ми тоді не думали, що всі твої регалії - фальшак, - говорить він емоційно. - А це вже інша справа. Одне - зміна директора на молодого, а інше - на некомпетентного!
Невже я тягну нашу компанію на дно і за увесь час роботи не було прогресу компанії.  Невже ми втратили хоч частину активів. Це батько мало не віддав 10% акцій якомусь придурку, який мало не надругався над дівчиною в клубі. 
Так, мені знадобилося добре часу, щоб всьому навчитися, у всьому розібратися, щоб заслонити диплом бурси цінним досвідом. 
Єдине пятно в моїй репутації - це період, коли я пішов в загул. Я не виправдовую себе і буде лицемірством не визнати, що Сергій заміняв мене, тягнув більшу частину роботи. І навіть, незважаючи на це, він пересилав мені дані і я готував документи, я складав для нього плани, хоч і не брав участі в ділових зустрічах.
- Я не збирався щось вам усім доводити, - спокійно відповідаю. - Бо з самого початку знав, що ці батькові фантазії ні до чого хорошого не доведуть. Але наївно було думати, що… корочку можуть перебити досягнення і досвід.
- Тоді звільняй місце. Як в тебе пелена з очей впала! - відповідає. 
Не варто було й сподіватися, що мене почують.
- Все! Домовились! Звільняюся. Набрид цей дурдом, - здається вперше я відчуваю, що роблю щось дійсно правильне. - Після ваших закидонів мені ще психологічна підтримка знадобиться. Та я, якщо розкажу все психотерапевту, то він сам до психіатра на прийом запишеться!
- Звільниться він… А батько відпустить?! - скептично заявляє.
- Дуже треба мені його дозвіл! - гаркаю у відповідь. - Якось же жив до його появи… - говорю тихіше.
Навіть випити захотілося вперше за довгий час. Хоча… якщо я всеодно звільнюсь. То хто мені завадить зараз хильнути на коня...