11.3

Далі я потрапляю у кабінет, суміжний із кабінетом начальника відділу. Христина люб'язно провела офігівшу мене, сказавши, що тут можна знайти зайвий комп'ютер для виконання забаганки шефа. 

В новому місці я одразу ж натрапляю на чотирьох жінок. Це місцеві юристки, як я розумію.
Вони зовсім не помічають мене, бо я заходжу в момент, коли невеличкого зросту брюнетка з дуже яскравим макіяжем та у офісній сексуальній одежі звертається до повненької блондинки, яка уплітає печиво перед своїм комп'ютером:
- В сенсі в твоїй квартирі живе хлопець? 
У відповідь на цю фразу з-за своїх моніторів піднімають голови дві інші співробітниці: худорлява руса жінка в вузеньких окулярах з суворим поглядом та своєрідна сіра мишка, яка трохи губиться серед дуже яскравих фактур колег. 
- Який ще хлопець? - підхоплює співробітниця в окулярах. 
- Який хлопець... - мало не давиться печивом повненька блондинка. 
- Ти тільки що сказала, що вчора прийшла з роботи дуже зморена зняла туфлі, Але добре що вечерю не потрібно було готувати, бо, цитую : «Вовка уже все зварганив», - складає руки на грудях яскрава брюнетка. 
- Вова… Ну він так… - дає задню блондинка. 
І нарешті відкладає своє печиво подалі. 
- Ну, ми зрозуміли, що він для затишку в твоєму домі, але коли з'явився?! - хмикає брюнетка і стріпує копною волосся.
- Ну, ти даєш, Няша, - відзивається колега в окулярах. - Громадянський шлюб замутила і мовчиш тут…
- Та який там шлюб! Він просто в мене вдома живе… іноді …
- Він що домовик. Іноді живе вдома… - сміється у відповідь на цю фразу брюнетка. - Кать, ти чула! - звертається до жінки в окулярах. Я так розумію це їх керівник.
- Ну в нього є свій дім. Що ви причепились-то, - все намагається якось закрити цю тему Няша.
- Дім в нього є, але живе він у тебе… - чіпляється за це Катя.
- Та ви ж знаєте, що я машину купую. От він і обіцяв мені її пригнати з сусідньої області, - хмикає у відповідь Няша.
- Ооо, подруго, - виринає з свого монітору сіра мишка. - дивись, щоб він у тебе майно потім не відтяпав з твоїм «не зовсім громадянським шлюбом».
- Та, що ви вз'їлися! - обурюється Няша. - Вік, перестань стовбичити наді мною статуєю свободи! - звертається до брюнетки. 
- Няша, ти тему не переводь. - краде одне печиво і відкусює шматочок. - Я з тобою обідаю, на перекур виходжу, хоч і не курю, ходжу по кіно і театрах, а тут виявляється шо ти як султан і я у тебе не єдина…
- Віка… - цокая Катя і махає на неї рукою. 
- А що. Тут вирішується доля моєї подруги. А я цю долю і в очі не бачила! - все ще пережовуючи відповідає. - От, Василинка не дасть збрехати. - показує на сіру мишку. - От поживе у тебе ось це чудо років з 10 не женившись, а потім відтяпає пів майна нажитого за допомогою своїх не наманікюрених пальчиків.
- У кого що болить, - філософськи заявляє Катя, ніби за цією тирадою приховується якась історія.
В цьому моменті вона повертає погляд на двері і помічає мене.
- Доброго дня, - кажу. - А я Кіра Амеліна. Буду стажуватися у вас тут. 
- Ясно, - уважно вивчає мене Катерина. - Мене звуть Катерина Василівна. Це Анастасія Леонідівна, - показує на Няшу.
- Я Вікторія Сергіївна, - сама представляється брюнетка. 
- А це наша Василина Іванівна, - представляє мені мишку Катя і дівчина м'яко мені усміхається. 
- Ми тобі вже робоче місце підготували, - суворо говорить Катя. - Ось тут коло двері стіл навпроти стелажа з справами.

Я киваю, дякуючи і одразу проходжу до робочого місця і складаю свої речі. І заодно папки, які мені дав наш начальник. В цей час Катя кудись виходить і відповідає на дзвінок. 

- А це ще що в тебе? - питає Няша.
- Володимир Іванович, дав завдання, щоб я трохи повчилась, - відповідаю. 
- Так, Володимир Іванович дзвонив тільки що, - це повернулася Катя. Тепер зрозуміло, хто їй дзвонив.
До в мене підходить начальниця Катя.
- Коли виконаєш завдання Володимира Івановича, то у стелажі можеш взяти справу в червоній папці. Ми спеціально для тебе приготували, щоб ти трошки ознайомилася з специфікою роботи, - пояснює Катерина. - вчора Христя дзвонила і доклала, що у нас буде нова співробітниця від директора і треба її навчити..
- Дякую, - з вдячністю легко усміхаюсь. Матвій, блін. Вже пів компанії в курсах, що мене влаштували по блату! Та це всеодно що написати на лобі: «директорський стукач», навіть якщо це неправда. 
Катя повертається на робоче місце своє. Розмови стихають. Всі трохи напружуються і розсідаються по своїх місцях, роблячи вигляд дуже палкоє роботи. Я їх розумію. Вітаю себе з титулом засланого козачка.
Ну що… час спробувати осилити завдання.
Спочатку потрібно ознайомитись зі справою. Впевнена, на це вже піде трохи часу. А це взагалі реально реально надрукувати таке до обіду?! 
Намагаюсь не втрачати часу і все ж таки ткнуся носом в документи. 
Букви розпливаються перед очима і надто формалістичний стиль, постійні згадки законів, пунктів, статей, маячать перед очима. 
Я намагаюся одразу ж відкрити на комп'ютері сайт суду і скачую звідти бланк, щоб безпосередньо вносити текст туди. Ну що, хрущу пальчиками, нехай мій досвід онлайн роботи допоможе мені друкувати все максимально швидко. Недарма я була фрілансовим коректором в видавництві «Чорне море» декілька місяців.
Не думаю, що варто описувати всю справу, але суть така. 
Певна державна установа, яка слідкує за розповсюдженням реклами, зовнішньої і внутрішньої, виявила порушення компанією «Еверест» рекламного законодавства. 
Тобто деякі банери в місті, які рекламують компанію «Еверест», мають написи недержавною мовою, що згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про рекламу» є порушенням.
А згідно статті 27 за це накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян. Тобто 1700 гривень. 
Проблема в тому, що ця державна установа оштрафувала не ту компанію. Виявилося, що у «Евереста» є компанія-двійник. Ця компанія менша за розміром і займається зовсім іншим.
Посадова особа, яка слідкувала за сплатою штрафних санкцій порушником, надсилала листи на адресу справжнього порушника, але той ігнорував їх, за що ще отримав штраф (за ненадання документів на розміщення цієї реклами) у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів, тобто 5 083 грн. 
От тільки, коли готували позовну заяву до суду, невідомо як, вони переплутали відповідача з нашою компанією і вказали адресу, реєстраційний номер юридичної особи, телефон… тобто усі відомості… не ті. 
Із реального порушника залишилася лише назва, яка співпадає із назвою компанії, в яку я прийшла працювати.