10.2 Бонус: п'яна Білка

4 ранку
все той же клуб 

Білочка в своїй вечірній сукні, наче зірка з неба, з палаючими очима, виходила з клубу, де звучала гучна музика. Ну як виходила… Її подруги, Роксі та Оля, з п'яними усмішками на обличчях, пошатуючись, тримали її за талію, підштовхуючи до виходу.
– Білочко, ти можеш вже піти врешті-решт! – п'яно бурчала Роксі, бо медсестра пручалася. – Медики ж не мають бути схильні до бухла! - Білку це не спиняло. - Ти ж не забула, що Мишко чекає на тебе? 
Тут її бунтарський дух рухнув і вона покірно дала загрузити себе в авто лікаря, до якого вони нарешті дочапали.
– Мишко… – тихо промовила Білочка, її серце закалаталося тільки-но вона побачила свою зазнобу. 
Мишко зараз очманіло дивився на тіло, яке розкинулося на задньому сидінні. Він був зморений після чергування. І саме мав би відсипатися в цю ніч. Але добре поспати йому не дали. Точніше не дала одна добропорядна медсестричка, яка здивувала тим, що до безпам'янства напилася в клубі.
А сама ще здалеку помітила величезну постать Мишка, який стояв біля свого автомобіля, тому дозволила посадити себе в машину. Його широкі плечі та занепокоєний і трохи збуджений погляд здавалося, притягував до себе погляди всіх дівчат, які б на нього глянули. Так їй здавалося на п'яну голову і саме через цю думку, буха Білка знову забилася на задньому сидінні.
– Ось тобі й на, – прошепотіла Оля, штовхаючи тіло подруги, щоб та заспокоїлась. - Дай сраці сіна! Не дратуй, придурошна!
Нарешті Мишко попрощався з дівчатами, вкомплектував ноги медсестри, що вивалювались з заднього сидіння, сів у авто і вони поїхали.
Білочка відчувала, як її серце починає битися швидше. Вона списувала це на шалений коктейль алкоголю і її дурних почуттів. 
Мишко, періодично поглядав назад, через скло заднього бачення. Білочка врешті піднялась і всілася рівно на сидінні, обіпершись руками об передні місця.
– Привіт, гуляка, – сказав він, його голос звучав низько і тепло. – Як пройшов вечір?
– О, зашибісь, – п'яно відповіла вона, намагаючись зберегти спокій, але її язик заплітався. – Ми просто… Ну просто…
– Знаю, знаю, – Мишко перервав її, посміхаючись ширше від безглуздості ситуації. – Виявляється, ти знаєш, як розважатися…
Дівчину бісило власне заїкання і заплітаючийся язик. Білочці і так було начхати на все, що її оточувало, вона відчувала, як його присутність наповнює її теплом, а думки про зізнання, яке, здавалося, нарешті вийшло з її серця, почали кружляти в голові, як ті назойливі мухи.
– Мишко, – почала вона, але слова застрягли в горлі. - Цейво…
– Що таке, Білочко? – запитав він, кидаючи на неї занепокоєний погляд. - Закачалась? Зупинитись треба? Невже тошнить?!
Вона зібралася з духом і, зібравши всі слова, які ще залишилися в її голові, випалила: 
– Я… Я, цейво… давно хотіла тобі сказати… Ти зашибісь який… Тупий! - вона прокричала так гучно, що водій розгубився.
Мишко різко зупинив машину на узбіччі, його очі розширилися від несподіванки. Здивування швидко змінилося праведним гнівом. 
– Твою наліво! – його голос звучав так, наче він хотів послати її до біса.
– Ідіот! Я вже хрін знаю скільки люблю тебе, - верещить на все нічне місто. - А ти ні натяків не розумієш, ні інтересу не проявляєш… 
Її щоки запалали. До її п'яного мозку вочевидь дійшло, що вона зараз сказала. Мишко сидів, наче німий. Його реакцію можна було зрозуміти лише по тому, з якою силою він стискав руль. Вона не знала, що ще сказати, та й побачивши його реакцію ще погіршало.
Білочка відчула приступ тошноти. Це було фіаско із всіх можливих варіантів в найгіршому своєму прояві. Вона швидко відчинила за язичок авто і висунулася майже півтілом на повітря. З неї линуло потоком все, що вона їла зранку, в обід і ввечері. Мишко вибіг з авто разом з пляшкою води і серветками.
- Ну що за життя! Дайте я зійду з цієї планети! - у пустоту промовила Білка. - Це ж треба - нагулялася, зізналася і проригалася…

P.S. Всім привіт:)

Ну, що перша «лавсторі». Незважаючи на ввесь абсурд та недолугість ситуації, Білка проштовхнула свої відносини вперед з космічною швидкістю.

Якщо говорити про її коханого, то Мишко у мене вийшов якийсь комплексний. У ньому я намішала все: турботливий, гарно готує, громило-плюш, лікар в приватній клініці. 

Коротше, ви вже зрозуміли, що це «син маминої подруги».

А ще сьогодні +1 до мого квітучого віку, тому, коли мене спитають про бажання над задутими свічками, то... 

Самі, певно, додумайте. Кажуть, що розповідати не можна, бо не збудеться))

Нехай радують вас промінчики сонця сьогодні та загалом у вашому житті ❤️)

Цьом:)