8.1. Класика вечірки: після клубу на лаву підсудних

Кіра
- А чого помада чорна? Ще й smoki-eyes… А сукня… Що це за страшний сон Малефісенти?! - прискаю в кулачок, доки Роксі намазюкує свої вії тушшю з неприродно відкритим ротом. - Я ще від зеленого гобліна не відійшла, а ти тут уже нову нечисть косплеєш…
Сьогодні ми з дівчатами йдемо в один дуже популярний клуб. От Роксі й мучить нас своєю красою)
- А що не так… - фиркає, закручуючи туш. - І взагалі, раз ми йдемо омивати твій вступ у другу вишку, пані Штірліц, то не відсвічуй. Це було найсекретніше і найбожевільніше рішення, яке ти могла прийняти, то що такого, що мій макіяж буде безумним…
- Ну, не знаю. Те, що наша подруга коза, яка приховувала від нас такий секретик - це факт, утім… Ось це на твоєму обличчі виглядає, ніби ти зібралася на поминки колишнього… - все ж  підтримує мене Оля.
Роксі лиш закочує очі. Ольгуся, як і я, вже давно зібранa і сидить заклавши ногу на ногу на своєму ліжку, перелистуючи ленту тіктоку.
- Я є харизматичний лідер…. - вона зависла на одному відео, де цю фразу промовляли, мабуть, вже в сотий раз, що навіть ми з Роксі звернули увагу.
- Оце так їх заїло. І за цю *уйню в нас ще платять гроші… - відзивається Оля.
- А ти що… кращі б курси організувала?  - в розмову втручається Білочка. 
Вона в нас часто ошивається з тих пір, як ми з нею подруги, тож і з дівчатами я її познайомила.
- А що там організовувати… - хмикає Оля. - Я б взяла декілька пляшок добренького  Мартіні з оливочками і лимонними дольками, та й посиділа б з дівчатами так… до переможного. Вони б мені, повір, всі проблеми витеренькали. І полегшало б…
- Не сумніваємося, - усміхаюся я. - Ну досить язиками чесати, збирайтеся потрохи. Щось не подобається мені ця ідея з клубом…
- Білочка ручалася за те, що це суперське місце, - дує губи Роксі. - Тож не ний!
- Не сваріться, - підіймається з ліжка наша Ольгуся. - Зараз тітонька медсестра нас навчить, як з користю для здоров'я провести час, - хохоче і обіймає нас за плечі. - Штовхани промову, подруго.
- Запам'ятайте, мої любі, - хмикаючи відповідає Білочка. - Від нудьги і морщин ваш особистий коуч прописує вам мужчин…
- Оооооооуууу, оце по нашому- скандуємо ми і аплодуємо. - Гуляєм, дівчата!!!
Одне з найтоповіших місць нашої перлини - це «Прайд». Насправді, клуб знаходиться не на березі, а в житловому районі, що цілком незвично для цього типу закладів. Здалеку зовсім не зрозуміло, що це стокове місце усієї молодіжки міста. Лише, коли наступає ніч, чуються відголоски музики і навпроти двохэтажного будинку влаштовується черга. Стає зрозуміло, що це не просто красивий будинок на відшибі.
Ми завалюємося в клуб всією компанією. Проходити фейс-контроль немає ніякої необхідності. Біля входу нас вже очікує нинішній хлопець Ольгусі, який працює охоронцем. 
Коли вони відлипають нарешті одне від одного, він без зайвих запитань проводить нашу компашку в зал і ми піднімаємось на другий поверх, де вже готова ложа з диванчиками. Сам він цілує Олю і щось шепоче їй на вухо. Після чого йде, стримано махаючи нам рукою. Навіть усмішка у нього стримана. Цікаво…
- Не обманув, - хизується подруга. - Обіцяв же, що ми гарно проведемо час.
- Ти так кажеш, ніби він на шару нас сюди запросив… - закочує очі Роксі. - Ми ж скинулися на бронь. 
Білочка підсміюється.
- А що треба на шару? Ти хоч знаєш як важко навіть забронювати тут місця. За місяць треба домовлятися… - спалахує Оля. 
- Ну, дівчата, не сваріться, - виступаю миротворцем і обіймаю цих красунь. Білочка ж в стороні вже жує жуйку.
Ми всідаємось нагорі на м'яких диванах над танцполом, а через хвилину Олін хлопець сам приносить нам піднос з шампанським.
- Дівчата, бажаю вам гарно провести час. Зараз відправлю до вас офіціантку Натусю. Обслужить - вищий клас.
- Натусю? - вигинає брову Оля. І розганяє поїзд своєї кукухи. - Так ніжно протягнув… Що за дівка, ми-ли-й, - гаденько тягне. Він мовчить. - Що за баба, я питаю! - вскакує. 
Блін, знову її нездорові ревнощі. Через це вже не з одним парубком розсталася! Був би в мене попкорн, і кола, я б стовідсотково почувала б себе у кіно. Невже знов почне собачитися з своїм бойфрендом?
- Ну, Оль, - схиляє голову трохи набік її бойфренд. 
Вперше бачу, щоб на її постійні ревнощі так реагували. Здається, він дивиться на Олю, наче на щось неймовірно миле. Вона йому істерику, а він з любов'ю… Псих… Утім, чого лукавити, я б теж хотіла колись отримати такий погляд…
Вона сміється так заливисто і зненацька, що ми починаємо думати, що з головою в неї не все ок.
- Яку б *уйню я не робила, є чувак, якому це в будь-якому разі сподобається. І це мій хлопець, - з гордістю постановляє, відсміявшись.
Цей матюк, вочевидь її улюблений…
- Зай, це не любов і не друга половинка твоя. Просто ви обоє ідіоти… - тягне Роксі противним голосочком. Білочка, начебто давиться жуйкою і Оля хлопає її по спині.
- А нам так подобається! - сміється тепер… 
Блін, а Оля так і не представила його нам.
- Найбоже! Дивіться головне, щоб це вашим дітям у спадок не передалося… - закочує очі Роксі, а я штовхаю в бік цю токсичну штучку, щоб ще більше дурні не наговорила.
- Хоч би представила нам свого обранця, бо ми навіть не знаємо як його звати, - усміхаюся.
- От-от… - хмикає в підтвердження Роксі.
- А вам так і треба знати! Ще вкрадете мого красеня, - фиркає насмішливо.
- Нахалка!! - в один голос кричимо ми з Білочкою.
Ми з дівчатами розуміємо, що це жарт, але всеодно офігіваємо від такої заявочки і відвертаємося невдоволені до неї.
- І правильно робиш, нарешті чуємо голос Роксі. - Бо з нас я всеодно найкрасивіша…
Ми розвертаємось ошарашені до неї, а ця коза сміється. Оля вже копитом землю риє і дим з ніздрів іде, а вона жартує…
- Вибачте, що не представився, - перериває нашу дівчачу перепалку. - Мене звати Віктор.
- Не представляйся їм, - підривається Оля і тицяє в нас пальцями. - Вони обзиваються.
- Ех, шельма, - сміється, хитаючи головою Віктор. - Відпочивайте, а я на своє робоче місце, бо скоро босс прийде…
Далі забуття. Ми гасимось шампанським, танцюємо і багато сміємося. Далі коктейль за коктейлем. В якийсь момент я вирішую, що буду пити чай, обираючи його в меню, але Лонгайленд-tea порушує мої плани, бо він підступно бреше своєю назвою. Закуски і компліменти з бару. 
Картка брата нещадно спустошується.  Я нею не користувалась вже роки два, з тих пір, як він мені дав її з барського плеча. 
Ми завалюємося на свої дивани через години три. І я махаю серветкою на запихану Роксі і заснувшу Олю. Білочка після танців ловить вертольоти.
Я не можу витримати жар по всьому тілу і вирішую охолодити голову. Що для цього треба зробити? Заспівати, звісно.