6.2

Медсестри в реєстратурі не було. Довелося пройтися і почитати таблички на кабінетах. Але мене наздогнала Аннушка і вказала на якісь двері. За її словами, вона зустріла якусь жінку коло реєстратури, яка сьогодні саме мала відвідувати цей кабінет. За її словами лікар був більш, ніж хороший. 
Вперше мене ввело в ступор те, що з кабінету буквально ошарашений вийшов чоловік. Це був явно не лікар, але й пацієнтом він не міг бути, бо це кабінет гінекології.
Мені здалося, що на його обличчі застиг вираз такої згуби, ніби йому в кабінеті щось відрізали без наркозу. От тільки навіщо чоловіку туди?
А слідом через декілька хвилин випливає молоденька дівчина. Це ж… 
Алкоголічка! 
Студентка, яка до мене влаштовувалась. Я ще потім, не маючи варіантів, ще раз переглядав її резюме. 
Щось не пам'ятаю я, щоб там було щось написано про медичну освіту… 
Хоча, я помилився. Я б скоріше повірив, що це її сестра близнючка - краща версія. І от стоїмо ми і сверлимо один одного поглядом. 
І, дивлячись у очі, які просверлюють в мені дірку, я розумію, що ніфіга я не помилився. Це дійсно вона. Руки в кишенях тримаю.
- Ну, і з якого питання до нас завітали? - цікавиться не відриваючи єхидного погляду. - На сьогодні по запису вже клієнтів немає. 
- В нас термінова справа, - рівним голосом відповідаю. Її лукаве личко прямо світиться від такої гостренької ситуації. - Не думав, що з алкоголізмом беруть у медсестри…
- Що?! - її великі очі дивляться на мене, як на хворого на голову.
- Та думаю, де ж ви так добре погуляли, що на співбесіду прийшли «втомлена». Руки з шприцем не тряслися в лікарні? - не знаю, що на мене найшло. 
Я продовжую ображати її. Самі собою вилітають ці ідіотські слова. І я прямо бачу як в її очах з'являється не просто неприязнь, а ненависть. 
- Де я гуляю - не ваша справа, це по-перше. По-друге, перш ніж судити про щось, варто дізнатися чи це так насправді. По-третє, я не повинна терпіти ваше хамство. Вибачайтесь і по справі говоріть, або я вас не тримаю. 
Вона говорить різко. Я тверезію вмить. Зараз я дійсно був дуже грубим. Навіть не так, вів себе по-дурному і безсовісно.
- Вибачте. - мені здесь на жаль. І чого я на неї вз'ївся?!
Вона лише киває, але її хмуре лице зовсім не світліє. Тепер вона звертається більше до Аннушки, ніж до мене.
- Я не лікар. До того ж прийом ведеться лише за записом, -  вкінець переводить погляд з моїх очей на неї, яка сидить в телефоні, періодично кліпаючи очима, вочевидь, через розфокусування погляду. 
- Оооооо, - тягне медсестричка, чи хто вона там. - Думаю, вашій пані не до нас Матвій Олександрович. 
Вона оглядає Аннушку, яка на мить відривається від  екрану, але ненадовго, бо слідом повертає погляд знову погляд в свій Айфон найновішої моделі. От тільки ця медсестра не знає, що моя колишня проявляє зовсім не байдужість, а скоріше сховалася в скорлупу, щоб її не викрили. 
- Дамс, - цокає вона. - У вашої мадами наочно видно, що немає концентрації уваги. І ще декілька видимих симптомів. 
Вона присідає навпроти моєї колишньої. І щолкає навпроти її обличчя, а та реагує неодразу. А я й непомітив, що з нею щось не так. 
Тепер вони дивляться одна на одну. Аннушка дивиться з острахом. Мені й самому некомфортно. 
- Ви швидко фізично та умственно втомлюєтеся? - ставить запитання дівчина. 
- Ну, останнім часом… - мямлить зазвичай активна колишня. Вона ж півгодини тому виїдала мені мозок в авто… Тихо хмикаю. Біполярка не жарти…
- Жалієтесь на поганий апетит? 
- Ну я б не сказала, що прям поганий… - фиркає.
Ось це вже більше схоже на неї. Бо її в’ялена версія була якоюсь незвичною. Вона все ще з острахом дивиться на цю дівчину. Ніби її зараз схоплять і поведуть на лаву підсудних.
- Зазвичай легко збуджуєтеся, характер такий, що займаєтеся, як бенгальський вогник? - питає уже мене. Від чого мене пробиває на сміх. 
- Який я вам вогник… добре… все в мене добре, - агресивно у відповідь переживає колишня. 
- Зрозуміло. - хмикає у відповідь дівчина і підіймається. 
- Нерви не в порядку, віддишка після кожної агресивної фрази, скоріше всього постійні абсурдні дієти, на білому полірованому рисі зараз сидимо, вочевидь. Так? При цьому активно вживається алкоголь, - рівно говорить. - Чи я не права? - дивиться на Аннушку. 
- Ну, не повністю все… - як вівця гундосить у відповідь. І все ще нервово листає телефон.
- Ось, і після агресії різка апатія. - зітхає дівчина в білому халаті. І чому я не запамятав її імені… Щось на «К» …. 
- Катерино, - впевнено починаю. - Що з нею в кінці то кінців? Вона, з її слів, постійно по гінекологічним кабінетам бігає, а результату нуль. Бідненька на гормональний збій грішить.
- Я не лікар, я вже казала. - твердо відповідає вона. - І чому зразу до гінеколога… Ви не пробували сходити до терапевта. І аналізи здати. За моїми підозрами у пацієнтки авітаміноз вітаміну B1. Якщо я права, то при аналізі повинно бути збільшення кількості піровиноградної кислоти в сечі та крові. 
- Ну так і що їй… - мене напружує ця ситуацію в цілому, але я визнаю, що ця дівчина дійсно щось тямить в медицині. 
І точно вже немає ніякого відношення до алкогольної залежності. Я помилився. Може, вона дійсно була на співбесіді в помічниці, наприклад, після чергування у цій лікарні? От тільки навіщо їй тоді посада помічниці Сірого?
- До сімейного лікаря. Здати аналізи. Бо доведете дівчину до бері-бері, а в Європі це рідкість, нею папуаси і азіати тільки хворіють. І записатися до нашого гінеколога також буде не зайве.  - наставляє нас вона. - І я не Катя… Я Кіра. 
Доки я гублюся від недолугості своєї помилки, вона заходить в кабінет і зачиняє за собою двері. Услід я встигаю лиш промовити:
- Вибачте, - але вона вже не чує. 
Зроду стільки разів не вибачався, а тут ще й мямлю. Що зі мною сьогодні…
Я хапаю Анночку попід руку і ми йдемо записуватися в реєстратуру. Вже точно зрозуміло, що ніякі це не жіночі проблеми. За здоров'ям своїм треба краще слідкувати. Хоча, якщо чесно, мені всеодно. 
Не вийшло в мене сьогодні веселощів. Театр закрився на ремонт, а комедіанти звільнилися. Утім, аби більше вона мене не тривожила варто вже розібратися з цією ситуацією. І поставити крапку.
- Що ж, пані безсовісна шахрайко, - шепочу їй на вухо. - Я розраховував сьогодні на шоу з викриття однієї брехливої сучки. Але більше не можу витрачати свій дорогоцінний час. - говорю майже торкаючись губами вуха. - Я вже давно знаю, що ніякої дитини не було. Ще з того дня. Зв'язків у моєї сім'ї було достатньо, щоб з'ясувати, що усі твої довідочки і медична книжка були підроблені.
Її плечі напружуються, а я усміхаюся і на прощання кажу: 
- Раджу більше не турбувати мене, якщо не хочеш повертати сплачені кошти «за моральну шкоду» та «на лікування викидня» півжиття.
Я залишаю її ошарашену в коридорі, і пограючи ключами, прямую до свого авто. Все ж вираз її обличчя хоч трохи розважив мене. Та й добре. 
Нарешті зміг відірватися від цих гендировських папірців, тож час повертатися до свого звичного життя.
Думав, побачу спектакль наслідків фейкової вагітності. Натомість, мене розважила співробітниця, яка не пройшла співбесіду. 
Утім, дещо всеодно гложить мене з середини... образив дівчину на співбесіді, потім в лікарні, ще й назвав чужим іменем. Треба би вибачитись якось красиво, бо я дійсно накосячив.