11. комета

11.

ухопивши за хвостик комету,
відірву його. Боже, прости!
закарбують новим Архімедом
возвеличать… не мене. не ти.
я руйную, ламаю, страждаю.
і несусь у бутті наче тінь
своїх вчинків плоди пожинаю,
а із виборів вʼяжу булінь.
один вузол зрубити -
дорогу відкрити,
а я вперто завʼяжу новий.
хтось у тому побачить
розгадку задачі
усе просто: бо він на коні.
і він пройде спокійно,
а я в іншому сильна!
і мотузку спряду із душі.

камінь тягне до більшого каменю
так працює усесвіт. а я…
я і є та комета запалена
без хвоста і без власного «я».
я не рухаюсь. я розчиняюсь.
наче в центрі у мене діра.
колапсар, якщо хочеш. ти знаєш…
Боже, знаєш, як жити? а я?..

Хіром Антика

Подобається

#350 в Фантастика
#68 в Постапокаліпсис
#620 в Різне
#55 в Поезія

У тексті є: я, не, знаю

Відредаговано: 09.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись