Розділ 32. Хтось має піти

Оксана

Спокійно, Оксано, тільки спокійно!

Подумки вже б’юся об стінку… Я була готова до різних ситуацій, я проковтнула те, що батьки перенесли зустріч із донькою, яку давно не бачили, на вечір, бо в них бачите робота! Нормально сприйняла мамині розмови про те, що Дмитро мені не підходить, хоча вона його ніколи не бачила. Я навіть можу зрозуміти їхню неприязнь до малознайомої людини, але Андрій - це вже занадто!

Розумію, що зараз понад усе хвилююсь за Дмитра, наші з ним стосунки дуже часто знаходяться на межі, коли ти або пропав або пан, але тепер ми нарешті розібралися, наче одружуємось і все було нормально.

До цього моменту!

Однак я дарма хвилювалася, бо Дмитро зовсім не ніяковіє, притащив свою торбу з гостинцями, вмостив на стільця і вже почав діставати смаколики на стіл, активно соваючи тарілки з маминими млинцями, улюбленими білими грибами Андрія та запеченою фаршированою рибою. Спостерігаю за діями коханого чоловіка, наче у сповільненому відео.

Здається, ті 3 порції глінтвейну добряче дали йому по шарабанах, але може це на краще, бо зараз він поводиться… смішно? Мило?

Мабуть, усе разом.

Головне, що не шаріється, не обурюється та не стоїть істуканом. Йому весело? Виглядає мов дурник, що ігнорує усе навколо себе. Дивлюся на батька, який через своє аристократичне виховання зі скляним поглядом спостерігає за метушінням Дмитра, а той навіть трохи посунув татків стілець аби зручніше стати та почати виставляти склянки та пляшки на стіл. Це що зацікавленість у батькових очах?

– Оце, будь ласка, мед з нашої пасіки, оцими руками збирав! – щасливим голосом говорить Дмитро, підносячи долоні до обличчя мого батька, наче на них має бути щось важливе написано, - А це вино домашнє біле, також із медом домашнім. Оце мама моя огірочки робить за особливим рецептом, для Вас спеціально привіз, Ви відкривайте-відкривайте до біленької гарно буде. Ще кілька пляшок яблучного сидру з нашого саду…

Я й не знала, скільки всього смачного та цікавого робить Залізна Ірина. Та моя майбутня свекруха просто неймовірна жінка! Хоча й заноза в дупі ще та… Але ж скільки усього, і коли тільки встигає ще фермерством займатися? Хоча може в неї в погребі сидить з десяток рабів, які сумлінно виконують усі завдання… З власного досвіду знаю, що зупинити потік нових задач від цієї жінки просто неможливо…

Дивуюсь ще більше, коли батько з цікавістю розкручує скляночки, нюхає та схвально киває Дмитру, що миттю осяяв своєю білозубою посмішкою. Господи, та він просто диявол. За 5 хвилин знайшов підхід до мого суворого батька, з яким я за 23 роки так і не знайшла спільної мови.

Поглянула на Андрія. Він довго не переймався через усю цю ситуацію, підтягнув до себе ближче тарілку з рибою та грибочками та мирно жував, періодично поглядаючи у вікно.

Першою відреагувала на це неподобство моя матір:

– Семен, ти на чиєму боці взагалі? Андрію, а ти чого мовчиш??? – гнівно мовить мама, складаючи руки на грудях.

– Радий тебе знову бачити, Дмитро! – озивається Андрій та посміхається моєму нареченому, - Оксано, привіт. Твоя мама сказала, що ти приїхала та от я тут.

– Навіщо? – звужую очі, ігноруючи мамині фиркання.

– Та от тепер і сам не знаю, - сміється мій колишній.

– Андрію, я також дуже радий тебе бачити, як там печери? Стоять? – судячи з поведінки Дмитра він не збирається знову бити Андрія, і коли тільки встигли такими братами-товаришами стати?

– Діти, - намагається розрядити напружену атмосферу тато, - Раді, що ви всі тут сьогодні зібралися. Випиймо за здоров’я молодих!

От чоловіки дуже швидко розібралися, що й до чого, а моя емоційна напруга спадає та я починаю нервово сміятися. Мама стоїть червона наче рак, гнівно дивиться на батька, але той вже обіймає за плечі «сина», тобто мого майбутнього чоловіка і вони радо обговорюють розмаїття алкогольних напоїв, куштуючи огіркові делікатеси від пані Ірини.

Дмитро розливає алкоголь, вже дякує моєму батькові за чудову доньку, а тато тисне йому руку, вимагає гарно про мене піклуватися, бо я дівчина особлива, талановита і взагалі люба донечка. Та ви що?

Таких добрих слів мені особисто ніколи не говорили, тож починаю думати, може десь є ще одна Оксана, окрім мене. Та ж ні! То все я.

Мама не витримує чоловічих тирад про кохання, дружбу, смачні гостинці з Кропивницького, тому з високо піднятою головою йде на кухню. Кілька хвилин думаю, чи можна чоловіків залишити самих, і розумію, що так буде навіть краще, тому без особливого бажання все ж чимчикую за матір’ю.

– Мамо, припини цей фарс. Навіщо ти покликала Андрія? – говорю спокійно, щоб не накликати бурю.

– Оксано, я ж за тебе хвилююсь. Ти не розумієшся на людях взагалі! Я розумію, що ти знайшла в Дмитрі цьому. Ясно все з тобою – красунчик з блакитними очима, та ще й слідчий. Буде тобі зраджувати на ліво та на право, поки ти вдома його чекатимеш. Такі ніколи хати не тримаються, вічно собі пригод шукають, а ти й знати не будеш! Я знаю, знаю, про що кажу! А Андрій, він надійний, він би тільки для тебе був… Та що я тобі розказую! От як кине тебе, за спідницею черговою побіжить, згадаєш материні слова, ой згадаєш!

– Мамо, будь ласка! Якщо твій перший шлюб невдалим був, то це не значить, що всі чоловіки одразу погані. Як ти за батька вийшла, якщо так страшно було? – мені боляче з нею про це говорити, але я не хочу розуміти її зневагу до Дмитра. Вона не знає його, та й Андрій не такий ідеальний, як їм здається.

– Ну чим тобі Андрій поганий, га? Ми вже звикли до нього, а тепер що?

Боже… з ким тут розмовляти взагалі?

– Мамо, я кохаю Дмитра, я виходжу за нього заміж. Хочеш ти цього чи ні, це факт.

– Твоє життя, от і вирішуй сама. Тільки не приповзай потім в сльозах, бо твій Дмитро точно не виглядає як пристойний сім’янин!

Не знаю, чим мамі так сподобався Андрій, що вона ладна придумувати усілякі нісенітниці про мого хлопця аби тільки домогтися свого.