Розділ 28. Невістка

Оксана

Здається ми трохи перестарались.

Після ночі та ранку, після наших зізнань та пристрасного продовження, я могла тільки лежати та блаженно посміхатись. Дмитро взагалі заснув, просто перевернувся спиною до мене та засопів у дві дірки. Ніякої поваги до майбутньої дружини!

Хоча якщо він зараз знову лізтиме до мене з поцілунками, я за себе не відповідаю. Все тіло приємною втомою вкрило, лежати важко, не те щоб рухатись. В мене вже навіть губи стерлися! Треба спитати чи буває таке, що він голиться начисто? Мені подобається, як він виглядає, але в подібних еротичних марафонах натирає, знаєте. Ні-ні, я не жаліюся…

Лежу, не рухаюсь, слухаю його спокійне дихання, розглядаю мужню спину і зітхаю від задоволення. Такий привабливий, такий мій.

Олег звичайно теж нічогенький, але тотальний бовдур, Господи прости. Інша справа Дмитрик – моє серденько, мій мужчина, моя любов.

Тьфу, зовсім притрушена стала з усіма цими любощами.

Але так хочеться, щоб у нас все склалося. В понеділок на роботу, саме закінчу з макетами, і в принципі моєї особистої присутності буде достатньо. Далі залишиться лише справа за технікою та монтажниками, які сподіваюсь нічого не зруйнують та не зіпсують.

На годиннику вже десята ранку, нам на 13:00, Дмитро спить, а я починаю нормально так ревнувати. Скептично оглянула вчорашню сукню: бретелька з однієї сторони вирвана із «м’ясом», від чого млосно згадувати вечір, але хочеться вбити майбутнього чоловіка водночас, бо я витратила на неї мало не останні гроші! Навіть якби сукня вціліла, йти в такому вбранні на зустріч із батьками точно не варто.

Але я не стримую себе і даю стусана своєму герою-коханцю, який чомусь вирішив, наче дівчата люблять, коли на них рвуть одяг.

Ну… Вчора справді було прикольно, емоційно, а сьогодні я знову нормальна людина, яка намагається мислити раціонально. Біс з нею, з сукнею. Я ж просто гола. Залишилася білизна, пояс із панчохами та пальто – ідеальна невістка, нічого не скажеш!

Даю Дмитру ще одного стусана, і мій коханий починає солодко позіхати, нарешті прокидається.

– Доброго ранку, суджений мій. Вставай, бо тут твоя гола майже дружина вже починає нервувати. Мені нема в чому йти до твоїх батьків! Потрібно заскочити до готелю, інакше я нікуди не піду.

Після цих слів мій адоніс підводиться на ліктях, оглядає мою нічим не прикриту тушку, мовчки видає схвальний вердикт самим тільки поглядом.

– Так, до мами з татом в такому вигляді не можна. Достатньо мого розбитого носа. Треба Олегу за нагоди ще подякувати…

– Ну, чого тоді лежиш? Треба бігти!

Але Дмитро хапає мене та знову тягне на ліжко, притуляючи до грудей і лізе цілуватись. Оце вже ні, красеню! Поки з тебе достатньо! Викручуюсь і тікаю, не забувши знову кинути в коханого подушкою. Так можна і звикнути.

Втекти не вдалося, третій раунд відбувся, але ніхто не пошкодував.

***

– Ну сину, де невістка? – з порогу радісно заговорила мама Дмитра, а я наче застигла. Та він же мені тільки зранку освідчився, коли вже батькам встиг сказати?

– Мамо, не лякай мені Оксану. Знайомся, це Ірина Миколаївна – моя матір, а це серйозний чоловік – Сергій Вікторович, мій батько. А це – моя Оксана, прошу любити та балувати.

Батьки Дмитра справді виглядають разом дуже гармонійно: мама - справжня українська красуня з пишними формами, яка досі нагадує мені мою вчительку, а батько – коренастий чоловік зі спортивною статурою та легкою сивиною на скронях. Дмитро багато взяв від батька, але очі та погляд – мамині. Я посміхаюся, мені справді ніяково, бо я вперше бачу людей, які схоже стануть моєю родиною, якщо не рахувати попередню зустріч з пані Іриною.

Але виявляється, що я даремно хвилювалась. І чому мені тоді здалося, що під час першої зустрічі з мамою Дмитра біля його квартири я їй не сподобалась? Сьогодні все казало про повністю протилежний стан речей.

Смачний обід, сімейна дружня атмосфера та піднесений настрій зробили свою справу. Зрештою я розслабилась. Мама навіть попросила розповісти історію нашого знайомства, і я з радістю розказала майже усе, пропускаючи деякі деталі. Однак Дмитро здивував мене і тут. Він особисто доповнив розповідь ситуацією з Уляною, обманом Олега, який придумав дружину, що народжує. Ми разом посміялися з цього, а я навіть трохи позаздрила тому, як легко Дмитро спілкується з батьками та не вибудовує між ними бар’єри. Не ховає навіть такі дурниці, які я б ніколи не розповіла своїй суворій матері та зацікавленому лише своїми справами батькові.

Я так не вмію, в моїй родині усе інакше. Кожен сам у собі, кожен далекий від іншого, хоча й живе під спільним дахом.

Це сумно. Та що вже можна змінити? Лише моє майбутнє, моє власну родину, яку я будуватиму з Дмитром.

Коли в тебе все життя є такий приклад родини, як у Дмитра, це не дивно, що він також шукає сімейного щастя з турботливою берегинею родинного вогнища. І, о диво, його вибір пав на мене. Доведеться стати трохи кращою, заради нього варто трохи змінитися в веденні хатніх справ.

Оце буде сюрприз, коли він зрозуміє, що господиня з мене ніяка і я можу тижнями жити на самих лише макаронах та бутербродах. Сюрприз-сюрприз! Сам обирав, я тут ні до чого! Може тоді варто одразу жити з його мамою? Ця жінка точно вміє готувати, он стіл просто ломиться від розмаїття смаколиків.

Коли настав вечір, і вже можна було збиратися додому, Дмитро з батьком вийшли на вулицю, щоб занести мангал під навіс, хмари знову скупчувались над головами, сповіщаючи про можливий дощ. Мама Дмитра подякувала за те, що я допомогла їй прибрати зі столу, а потім запитала:

– А ти завтра також приїдеш до нас? Дмитро обіцяв батькові в саду допомогти, робота для всіх знайдеться. Вже майже всю городину прибрали, але ще картопля є не докопана та трохи помідорів у парнику. Зайві руки будуть дуже доречними, дитинко! – і дивиться на мене так пильно, не усміхаючись.

Якщо це якась перевірка, то я точно маю її пройти.