Розділ 25. Яке ж свято без бійки?

Дмитро

На годиннику 21:00, я майже готовий до виходу.

Кидаю погляд на телефон – знову нічого. Може вона не отримала квіти? Ну капець! Сказати, що я засмучений та розчарований, нічого не сказати.

Зрештою це нічого не означає, може вона ще не була вдома, десь зайнята. Настільки зайнята, що навіть не може передзвонити своєму хлопцю…

Ух, русалка печерна чи гадюка моя кохана, я ще не вирішив.

Виглядаю непогано: неслухняне волосся трохи зачесав нагору, ніколи в мене не виходило зробити з ним щось путнє, щетину та бороду розгладив, хоч на людину став більше схожим. От тільки костюми то не моє, тому обмежуюсь джинсами у поєднанні з білою сорочкою та блакитним піджаком.

Красунчик!

А сенс у тому який?

Якщо Оксана сьогодні не прийде, все марно. До біса той день народження, може залишитись вдома?

Олег і без мене відсвяткує. А що? Знає, що я не люблю усі ці посиденьки, мені більше на природі подобається, порибалити, лісом погуляти, а не оце все – тусовки, алкоголь, хоча на дівчат у міні подивитися можна.

Так, гаразд. Все одно поїду, тож годі вимахуватись.

***

До нічного клубу РАСПУТІН я під’їжджаю за кілька хвилин до десятої. Тут вже досить людно, а голосна музика ритмами гамселить мене по скронях ще на вході. Зграйка симпатичних дівчат висипає на вулицю, вони хихочуть, кидають на мене кокетливі погляди, а я лише посміхаюсь. А потім вони всі разом затягуються сигаретами і мене наче відвертає.

Хто сказав, що курити це естетично чи гарно для жінки? Мене просто нудить від самої думки про це. Хитаю головою та заходжу всередину, охоронець вітається зі мною та одразу пропускає. Знайти Олега та наш столик дуже просто, звичайно ж це найкраща зона на балконі із зручними диванчиками та чудовим краєвидом на танцпол, де потроху починають танцювати звабливі кицюні.

Олег помічає мене та із широкою посмішкою йде назустріч.

Я боявся телефонувати йому, щоб спитати чи дзвонив він Оксані, хоча кілька разів поривався це зробити. Дурнуватий підхід звісно, але не був готовий до того, що в мене навіть не залишиться надії на нашу з Оксаною зустріч.

Вітаюсь з друзями, Женя з Алісою, як завжди, не можуть відірватися одне від одного. Не знаю, що там за секрет їм відомий, але ці двоє вічно обіймаються та цілуються, і взагалі незрозуміло навіщо виходять в люди. А разом вже років 5, якщо не більше. Хоча ні, на хвильку припиняють свої палкі цілунки, щоб сказати мені «привіт».

Олег гнівно дивиться в сторону барної, прослідкувавши за його реакцією, помічаю розкішну білявку у червоній короткій сукні. Христина знає, як показати все, що має і при цьому мати вигляд справжньої імператриці. В цієї жінки немає сорому однозначно, вона щось мило обговорює із незнайомим мені чоловіком у чорному костюмі, постійно торкається свого волосся чи грудей. Її плани на вечір вже точно дуже серйозні, і не з Олегом, який вже скрипить зубами від невдоволення.

–  Привіт, друже! А ми вже зачекалися. Он Христя засумувала та до свого нового хлопця пішла. Цей бовдур власник клубу, і великодушно виділив нам найкращі місця в своєму закладі. Як безкорисливо, щоб його!

–  Привіт, Олег! Ти ж казав, що будуть тільки свої…

–  Так і мало бути, це Христя запропонувала для тебе цю вечірку влаштувати, тільки забула розказати, що тут буде її мужик, - бачу, що Олегу важко спокійно відноситись до подій біля барної стійки, але він змучено посміхається та продовжує, - А, фігня, сьогодні в тебе свято, старий! Тож давай веселитися!

–  Ага, а ти дзвонив Оксані? – хвилююсь наче пацан, очікуючи на відповідь.

–  Дзвонив, - шкіриться Олег та насолоджується паузою.

–  Ну?

–  О, от тобі й ну, от тобі й печерна жінка, - повільно промовляє Олег та дивиться в сторону входу до зали.

Обертаюсь і завмираю, наче статуя.

Матір Божа!

Це гірше ніж в моїх найлютіших еротичних фантазіях!

Оксана впевнено крокує залою, роздивляючись усе навколо із цікавістю. Темно-синя сукня до коліна ідеально повторює контури її фігури, а декольте відкриває настільки звабливі округлості, що я ковтаю слину. Це просто неподобство, бо такою її бачу не лише я, а й усі, хто знаходиться в клубі. Мабуть то так тільки здається, але наче всі чоловічі погляди прикуті саме до неї, і від цього в мене душі прокидається несамовитий протест.

Моя! Тільки моя!

Олег видає тоненький свист, сповіщаючи мене про те, що й сам зацінив образ моєї дівчини. Цього ще бракувало!

Оксана помічає нас, трохи ніяковіє, наче розгубилася, але знову піднімає на мене погляд і прямує до нашого столику. Мене наче заціпило. Я мовчки дивлюсь на неї, дивлюся як Олег вітається з нею та знайомить із нашими друзями. Оксана майже не дивиться на мене, тільки киває головою на знак привітання, а я не можу відірвати погляд від її грудей.

Ця дурнувата звичка не носити нижню білизну мене просто доконає!

Треба щось із цим робити, однозначно.

Стрункі ніжки моєї красуні обтягнуті чорними колготками в сітку, трясця. Я хочу вірити, що це не панчохи, але моя здогадка про них виявляється правдою, бо я бачу мереживну резинку на стегнах, коли Оксана сідає на диванчик.

Аут, просто аут.

Збудження лавиною накриває мене, треба піти освіжитися. Зриваюся з місця і ганебно тікаю до вбиральні. Дивлюся на себе в дзеркало і не впізнаю цього переляканого бовдура.

Втік, хоча мав би пригостити дівчину та вже кружити в танці під грайливий біт. Все, так і зроблю!

Але коли я повертаюсь за столик, помічаю, що за ним нікого не залишилось. Усі танцюють повільний танок на танцполі: Олег притискається до МОЄЇ Оксани та щось шепоче їй на вушко, змушуючи дівчину посміхатись, Христя в обіймах свого хлопця, а Женя з Алісою як завжди.

Відкорковую пляшку та наливаю собі трохи випивки. А що мені лишається? От тобі й день народження.

П’ю за своє ментальне здоров’я, яке вже скоро точно покотиться до біса з усіма останніми подіями.