Розділ 13. Все просто і зрозуміло

Дмитро

Ні, Оксана однозначно немає нічого спільного з дівчатами, на яких я западав раніше. Вона інакша, вона неймовірна, вона просто…

Як побачив її на східцях готелю, таку невимушену та легку, мені забракло дихання. Ніяких тобі червоних губ та широких брів, лише вона, справжня та ніжна. І знає ж, точно знає, що для неї все те зайве. Хоча раніше лялькові намальовані дівочі обличчя мені подобались. Бог його знає, що тепер мені до душі.

Не такі як Оксана, а саме вона. Я втрачаю здоровий глузд?

Спочатку мене здивував її вибір одягу. Довга сукня з високою горловиною, яка сховала від моїх очей усе важливе, ніяких тобі цокаючих підборів, а потім як помітив той розріз безсоромний і знову на зоні грудей залип. Знущається… Вона тільки ліф не носить чи взагалі нижньої білизни цурається? Я просто мушу прояснити цей момент, але ж побачення тільки починається.

Я хотів купити їй квіти, а потім зрозумів, що навіть не здогадуюсь, які б були їй до душі. Та ще й у квітковому магазині, як на зло, така черга вишукалася на ті чортові букети. Рознервувався, плюнув на все це, бо понад усе боявся до неї спізнитись. Хвилювався, як пацан. Мені ж не 18 вже, а 25. Я наче вільно почуваюся з жінками, але від Оксани просто не знаю, чого очікувати.

Вирішив не поспішати, менше думати про глобальне, в нас перше побачення, а далі щось та якось буде.

Її поява зруйнувала усі мої процеси мислення, заповнивши думки цією звабою. Так і манила торкнутися, поцілувати, а потім під руку мене взяла і я сам заспокоївся, бо не знав, з чого почати.

Порадів, коли вона обрала м’ясо, зараз нечасто зустрінеш жінку зі справжнім апетитом. Або говорять, що голодні, мов звірі, а самі весь вечір торочать то по дієти, то про те, що так багато не їдять. Оксана нічого не говорила, вона просто з таким задоволення втоптала здоровенний стейк у вишневому соусі, що я навіть трохи був у шоці. І куди лізе оте все в таку тендітну панну? Так вона ще й пальці пооблизувала, от тут я добре, що сидів.

І вуста ті пишні, і соус на пальцях, що язиком так природньо зібрала та ще прицмакнула від задоволення. Видовище не для слабкодухих, чесно кажу.

А вона ніби й не зробила нічого такого, просто посміхнулась мені, і ми ще про щось неважливе говорили. Все в ній таке привабливе було, чи то мені так здавалося, а потім як ми гуляти містом пішли, я намагався реалізувати свій план із пошуку відповідей на мої питання: чи всі елементи нижньої білизни були відсутні під сукнею?

Обіймав, до себе пригортав, торкався невагомо, а у самого серце десь у голові вже гупало та тріпотіло. Відповіді не знайшов, боявся собі зайвого дозволити, хоча й сама вона до мене линула. Поцілунок вкрав, не втримався, а вона знову мене зводить із розуму. До себе за комір потягнула, невже те саме, що і я відчуває?

Сам не зрозумів, як на руки підхопив, до якось дерева втулилися. Дмитро, що ж ти робиш? Добре хоч надворі вже темно, і нас майже ніхто не бачив. Злякався, що й вона на мене п’яними очима дивиться.

До себе запросив, а вона ніби й чекала тільки цього. Слава Богу, живу тут поруч. Хитрий, я знаю. Та не сподівався навіть на таке продовження. Мріяв, бажав відчайдушно, та навіть подумки не міг бути на 100% впевненим.

А вдома…

Я завжди контролюю ситуацію, проявляю терплячість та цього разу не за планом було усе. Наче уві сні. Оксана відьма! Інакше як пояснити, що зробила зі мною? Весь світ навколо до очей сірих звузився, до пасм чорних на подушках, до долонь ніжних на моєму тілі. Нічого не просила, та діями про всі думки та бажання свої говорила. Цілунками з розуму зводила. Я не знаю, коли ми заснули, але прокинувся от серед ночі і намилуватись не можу її тендітною блідою фігуркою, ніжкою, що поверх ковдри закинула.

Волосся по подушці розкидане, дихає спокійно, а в мене один цей краєвид душу вириває.

Пасмо неслухняне з обличчя прибираю, а вона очі відкриває і до мене тягнеться. За долоню бере, устами своїми торкається. І все.

Колись в іншому житті виспимось, бо тепер вже точно ніхто не спатиме. Ні слова не говорить, тільки злегка посміхається і знову за цілунком тягнеться.

Де ж ти на мою голову взялася, печерна дика жінка?

***

Будильник о 6:30 задзвенів як завжди неочікувано. Оксана щось промугикала та з хникаючими звуками прошипіла «Та вимкни ти його вже!», а потім злякано подивилася навкруги, трохи піднялася на ліжку і почала терти свої оченята кулачками.

Це було так мило і смішно водночас, що я не втримав смішок. За мить мене вже різав навпіл палаючий погляд:

– Ти сам себе бачив? – сказала ображено, але разом з тим м’яко, а потім потягнулася на ліжку так, що з неї сповзла ковдра. Тепер вже мені було не до сміху.

– Доброго ранку, - пробубнявів, - Каву будеш?

– Краще чай, чорний якщо можна. Щось приготувати тобі до сніданку? – сказала наче серйозно.

– Давай, можемо омлет зробити. Хліб, сир, ковбаса, та й норм буде, - вона справді готувати зібралась?

– Чудовий план, даси якусь свою футболку?

За кілька хвилин Оксана вже готувала нам тости на сковорідці, на другій жваво шкварчали яйця, а я заварював нам чай та робив бутерброди із сиром. Якось надто швидко в нас це все дійшло до традиційного сімейного ранку…

Приємна втома після шаленої ночі розтікалася теплом по тілу, а вид Оксани в моїй футболці на моїй кухні трохи шокував. Вирішив просто насолоджуватись і не думати про всяку фігню.

– Які плани на день?

– Та сьогодні працюватиму над ескізами, вчора тільки почала. Треба зателефонувати дизайнеру, може зустрітися з нею та обговорити мої замальовки. Я ще не обрала нічого конкретного, та й замовниця доволі туманно пояснила, тож… мабуть працюватиму допізна.

– В мене сьогодні також чергування, доведеться вечір провести на роботі. О, до речі! В мене для тебе сюрприз!

Дістаю з кишені гаманець Оксани, його я вчора, як і думав, знайшов біля урни на вокзалі. Крадій не оцінив тонкої ручної роботи майстра, забрав весь вміст гаманця у вигляді грошей та карток, та й позбувся непотрібної речі. Показую знахідку Оксані, а вона з такою радістю в очах на мене дивиться.