"101 крихта кави по - турецьки"

***

Іноді життя підкидає такі збіги, що ти зависаєш на секунду й думаєш: «Серйозно?..»

Наче хтось невидимий тихо підштовхує тебе в потрібний момент, зводить із потрібними людьми, закриває одні двері — щоб ти нарешті помітив інші.

Ми звикли списувати це на випадковість. Так простіше. Безпечніше. Не треба брати на себе зайвого сенсу. І, навіть, відповідальності.

Але якщо припустити, що випадковості — невипадкові… то доведеться визнати, що неможливості — можливі.

Що всі ці «не вийшло» — не провал, а перенаправлення.

Що «запізнився» іноді означає «врятувався».

Що «не моє» — це не втрата, а фільтр.

І тоді стає трохи не по собі…

Бо якщо все не просто так — значить, і ти тут не просто так.

А отже, неможливості — вже не такі й неможливі. І треба в це повірити або прийняти.

Вони просто чекають свого моменту, свого збігу, свого «вчасно».

І, можливо, твоє «ніколи» вже давно стоїть десь поруч…

просто ти ще не зробив крок назустріч.

Просто… дочекайся.

Подобається

#569 в Різне
#61 в Не художня література

Відредаговано: 26.05.2026