"101 крихта кави по - турецьки"

*****

Довіра — це не просто близькість.

Це момент, коли перед тобою відкриваються чужі слабкі місця… і ти свідомо обираєш ніколи не торкатися їх болем.

Чужа глибина — завжди іспит на зрілість. Бо мало отримати доступ до серця. Значно важче — не зловживати цим доступом у хвилини образи, злості чи розчарування.

Насправді сила людини проявляється тихо.

Не в умінні вдарити точніше.

А в здатності зупинитися там, де міг би поранити.

Сильна людина не ранить тим, що їй довірили.

Сильна людина береже.

Бо справжня близькість — це не коли тебе впустили всередину.

А коли ти, опинившись там, залишився обережним.

Найбільша влада над людиною — це знати, де їй болить.

І найвища зрілість — ніколи не використати це знання як зброю.

І ця сила народжується з чесності — насамперед із чесності перед собою. Бо той, хто не воює всередині себе, не буде воювати з тими, хто поруч.

Бо той, хто примирився зі своїми тінями, не має потреби ламати чужі крила.

Той, хто прожив власний біль, зазвичай обирає бути для когось тишею, а не бурею.