*****

Не намагайся бути сильною.

Ти не чоловік. І тобі не потрібно щодня виходити на внутрішній ринг, щось доводити, з кимось змагатися, комусь щось пояснювати. У цій гонитві так легко втратити себе — ту справжню, м’яку, живу, теплу.

Справжня жіноча сила — не в напрузі. Не в броні. Не в умінні терпіти більше за всіх.

Вона в іншому.

У здатності відчувати.

У внутрішній тиші.

У ніжності, яка не кричить, але змінює простір навколо.

У спокої, який заспокоює навіть тоді, коли світ навколо штормить.

Так, ти могла пройти через вогонь.

Могла вистояти у воді по горло.

Могла вибратися з болота, коли вже ніхто не вірив.

Але навіть після всього цього ти залишаєшся жінкою.

Не воїном, який повинен постійно бути напоготові. Не каменем, який нічого не відчуває.

Не залізом, яке не ламається.

Жінкою.

І твоя сила саме в цьому.

У тому, що ти можеш бути ніжною після болю.

У тому, що можеш довіряти після зради.

У тому, що можеш зберегти тепло, навіть коли життя намагалося його загасити.

Не йди проти своєї природи.

Не намагайся бути зручною для світу, який звик цінувати жорсткість.

Не женися за моментом, де потрібно комусь щось довести.

Тобі нічого доводити.

Ти не слабка, коли обираєш спокій.

Ти не слабка, коли мовчиш замість крику.

Ти не слабка, коли дозволяєш собі відчувати.

Ти сильна саме тоді, коли залишаєшся собою.

Бо справжня жіноча сила — це не боротьба.

Це здатність бути м’якою у світі, який постійно намагається зробити тебе твердою.

І знаєш що?

Саме ця м’якість змінює більше, ніж будь-яка боротьба