"101 крихта кави по - турецьки"
*****
Коли тримаєш насильно птаха у долонях, нічого путнього з цього не вийде. Максимум, що можеш отримати з цієї історії — брудні руки.
Руки, в яких лишається не тепло, а сліди спротиву, пил зламаних ілюзій і відчуття власної поразки.
Можливо, йому там і затишно, тепло, навіть годують, гладять по голові.
Як клітка, вистелена м’якою тканиною, все одно залишається кліткою.
Але кудись спрямований його погляд — удалечінь, у висоту, там, де йому добре. Туди, де повітря не просять і свободу не пояснюють.
Відпусти, не борись, розімкни долоні — він миттю вилетить, різко, без вагань, ніби тільки цього й чекав.
А чи повернеться — навряд.
Можливо, буде згадувати тебе — як тимчасовий прихисток, не як дім.
Якщо ж повернеться, неодмінно сяде на плече, а не в долоні. Щоб показати вірність, любов, відданість, присутність поруч, навіть коли погано. Не зі страху бути знову спійманим, а з власного вибору.
Цей союз буде рівний та справедливий — без мотузок, без торгу, без виправдань.
Тримати, а тим паче боротись за того, хто тебе знецінює, — безглуздо.
Це як намагатися втримати воду кулаком: чим сильніше стискаєш, тим швидше вона зникає.
Водоспад навпаки не розвернути.
#797 в Різне
#114 в Не художня література
Відредаговано: 02.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
