"101 крихта кави по - турецьки"
****
Не закривайся від світу, навіть якщо твій світ зруйновано вщент і немає ані даху, ані стін, ніби дім залишився тільки у спогадах тіла. Коли сховище душі розлетілося, мов скло від надто гучної тиші, і Всесвіт став яскравим, але болючим, як світло після довгої темряви. Інколи щось руйнується, намагається встояти, ламається і доходить до свого логічного кінця — так, як доходять до краю ніч і страх, коли їм більше нікуди відступати.
Бо саме тоді настає час для зросту, для кроку, для життя, для оновлення життя. Як вихід із тіні, де ти ще напівпрозора, напівжива, але вже інша. Все можливо змінити, відбудувати, полагодити, залатати зрештою — не одразу, не ідеально, а так, як людина відновлює себе по пам’яті, торкаючись обережно кожного тріщинного місця.
Головне — мати ціль і бажання, любов у серці й руки цілющі, ті, що пам’ятають тепло. Тож не гай часу, будуй нове, даруй нове, навіть якщо спершу воно схоже лише на іскру в долонях. Не чекай понеділка, не чекай наступного року, не чекай яскравої зірки, яка нібито має з’явитися сама.
Будь нею сама. Осяй шлях у темряві собі й іншим — не різко, а м’яко, як світло, до якого звикають очі. І інші підуть за тобою, за твоїм світлом, навіть не одразу розуміючи чому.
Стань творцем вогню для себе.
#797 в Різне
#114 в Не художня література
Відредаговано: 02.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
