Артур не любив Різдво, не любив всі ці святкові замороки у вигляді вбраної ялинки, вибір «правильних» подарунків і нескінченні черги скрізь. Він просто терпіти не міг намотані всюди, де треба і не треба, яскраво сяючі гірлянди, що відволікали від водіння, хоча і тут все дратує - пробки в двічі, а то і в тричі більше.
Незрозуміла метушлива атмосфера, як найшвидший і небезпечний вірус, заражала всіх і все, здавалося, навіть голуби в парку подуріли. Артур не любив Різдво, що супроводжувалося дурними посмішками перехожих, ріднею, що як божевільні нав'язували і бідкались про неодруженого племінника, якому без п'яти хвилин тридцять, а він все без сім'ї і навіть дівчини.
Артур бурчить, обурюється і все одно за повчанням тітки їде в винний магазин, тому що до Різдвяної запеченої качки потрібно червоне сухе, безумовно з цього магазину.
Артур із задоволенням витратив би, той час на читання книги, написання музики або тексту, подивився б переглянутий тисячу разів новорічний фільм, так він на все готовий, аби не відзначати з родичами Різдво.
Він навіть не дивується, коли стає в чергу, довжиною в цілу вічність, тримаючи про всяк випадок, п'ять пляшок вина, якщо вже буде зовсім погано, то він буде топити свій зіпсоване настрій в келиху червоного сухого.
— Теж не любите Різдво?
Звертається мініатюрна білявка, в кошику якої теж п'ять пляшок вина, правда напівсолодкого. Вона нижче самого Артура на цілих півтори голови, голос тоненький, очі до неможливості блакитні і посмішка злегка заразлива. Він не розуміє, чому посміхається незнайомці у відповідь.
«Різдвяна атмосфера чіпка», — думає Артур.
— У нас здається, це з вами спільне.
— Хочете, втечемо з цієї довжелезної черги? Тут за рогом продають найпрекрасніший глінтвейн з малиновим сиропом. І господиня там досить симпатична.
— А там не потрібно буде стояти в черзі?
— Ні, за вашу посмішку вам наллють безкоштовно. А якщо проведете з господинею Різдво, бонусом буде...
— Поцілунок? — в голосі нотка іронії, правда Артур ще сам не вирішив, жартує він чи ні.
— Дивлячись як посміхатися будете.
— Схоже, у мене просто не залишається вибору. Не можу відмовитися... звичайно, від малинового глінтвейну.
— Артур.
— Ліля, приємно познайомитися.
— Взаємно.
Артур йде з винного магазину в компанії Лілії, обидва без вина, але з прекрасним настроєм. Обидва не люблять Різдво, але вірять в його магію, і обидва чекають «чудо». Під танцюючі снігові пластівці, далеко від галасливих родичів, Артур відчуває себе неймовірно щасливим в компанії нової знайомої, у якої чудовий малиновий глінтвейн, посмішка і губи.