Денис на шкоду собі зайве турботливий, йому важливіше твоє самопочуття, твій настрій, і не важливо, що йому демонічно паршиве через недосипання, навантаження на тренуваннях і щільний графік.
Денис надмірно прискіпливий до дрібниць і заморочується там, де не варто. Тебе це дратує, особливо його вічна пристрасть, причепитися до тебе з питаннями: «Хто ми один одному? Ми разом? Що ти відчуваєш до мене? Я тобі потрібен?».
Ти не любиш на подібне відповідати, тобі простіше розійтися з ним на тиждень-другий, поки ти не забудеш причину і не напишеш йому, як ні в чому не бувало.
Денис часто згладжує конфлікти, терпить твоє затяжне мовчання, тому що ти не знаєш про що з ним говорити; Денис терпить твоє бажання гуляти окремо, під кінець зустрічаючись під покривом ночі у твого будинку. Денис терпить твоє бажання самоствердитися за рахунок флірту з іншими хлопцями. Денис терпить, коли ти відправляєш смс-привітання з днем народження колишньому.
Денис мчить до тебе по першому ж заклику, нехай ти і сказала, що між вами все скінчилося. Денис терпить твої капризи, погоджується з твоїми правилами гри, хоч вони його і не влаштовують.
Денис поруч, і ти начебто звикла до нього. Ти йдеш йому на дрібненькі поступки, виділяючи кожен день трохи свого часу для дзвінка йому, цікавишся, як у нього справи.
Ти начебто звикла писати йому ранкове смс: «Доброго ранку. Гарного дня. Цілую!». Звикла на ніч розмовляти і бажати йому солодких снів. Ти, навіть напившись, написала йому, що сумуєш.
І все ж головного ти не скажеш. Денис надмірно хороший для тебе, надмірно надійний, відданий, турботливий... У тебе не вистачить словникового запасу, щоб виразити своє зайве, але і відпустити не можеш, як-то тобі занадто зайво зручно.
— Я люблю тебе, — Денис говорить тобі це в трубку, на годиннику давно за північ.
Він втомлений до жаху і все одно продовжує з тобою говорити, незважаючи на те, що вранці йому вставати і летіти в іншу країну. Тобі нічого сказати йому у відповідь, безглузда пауза затягується.
— Ти ж знаєш, що я не можу відповісти, — тихо вимовляєш ти.
— Знаю, — спокійно відповідає Денис, тобі навіть на йоту не відчути, наскільки він пригнічений.
— Ти ж заздалегідь знав відповідь. І все одно питаєш...
— Знав. Думав, може щось змінилося.
— Ні. Як у тебе з новим альбомом?
— Досить добре.
Ти продовжуєш розмовляти як ні в чому небувало. Ти не відчуваєш себе винуватою, злегка дурну незручність, не більше. Тобі не зрозуміти, чому Денис так зациклений на подібній дрібниці. Тобі не зрозуміти як це, щиро кохати і тверезо розуміти, що тобі не відповідають взаємністю, не покохають у відповідь.
Ти ж просто й [не]кохала!