На гойдалках каталися чоловік та жінка поважного віку.
— Я можу ще вище! Ви лишень подивіться, — вигукнув чоловік.
— А я вмію крутити "сонечко", — весело зауважила жінка, — От тільки гойдалка на це не розрахована.
— Ну що? По морозиво?
— Люблю ванільне! Побігли, — відповіла жінка, повернувши голову до паркової зони та весело показавши комусь язика.
Поруч цього дійства, на парковій лаві сиділи двоє набурмосених дітей, з-під лоба спостерігаючи за дорослими.
— А твій де? — хмурячись запитала дівчинка.
— Пригощає твою бабусю морозивом, — не менш серйозним голосом відповів хлопчик.
— Ох вже ж ці дорослі... — задумливо пробурмотіла дівчинка хитаючи головою, — Ні виховання, нічого.
— Та не кажи — коли ж вони нарешті подорослішають? Питання риторичне.
Запанувала довга тиша...
— І що тебе привело в це місце?
— Вчора другий десяток розміняв, от і вирішив вигуляти дідуся, — відповів хлопчик, — А ти?
— Школа, кінець навчального року, бабуся засиділась, сам все розумієш...
Обоє глибоко видихнули, з осудом спостерігаючи, як їхні дідусь і бабуся весело сперечалися облизуючи морозиво.