Мандрівник

Розчиняючись в майбутньому,  Микола Григорович якісь секунди бачив два світи — один, те майбутнє з якого він зникав, інший — той в якому він з'являвся. Проте, це було зовсім не те минуле з якого вчитель прибув. Сконцентрувавши зір, Микола Григорович знову ж таки побачив особіста в чорному однострої. Цього разу лиш змінився крій уніформи.
— Навіть не здивований, — проговорив у голос вчитель, — де я?
— Вірне запитання — коли? — відповів особіст, що стояв в іншій частині великого, абсолютно пустого кабінету, — Мене готували до того, що ти тут зненацька проявишся, а потім... — він швидко крокував до вчителя, щось дістаючи з рукава, — Все ж таки, це було неочікувано. Одразу домовляємося, ти нікуди не зникаєш, допоки...

З цими словами, чоловік в чорному вколов щось в плече, крізь одяг. Микола Григорович застряг у просторі-часі. Це відчувалося неначе його застигле тіло втратило відчуття гравітації. Він і надалі міг рухатися й говорити, проте втрата гравітації збивала з пантелику.
— Що ви мені вкололи? Де я?
— От тепер нумо знайомитися. Я ваш особистий слідчий, а ви часовий мігрант. Назовні 2114 рік, несанкціоновані подорожі в часі заборонені чинним законодавством. Це все, що вам необхідно знати.
— Але ж я нічого не робив, — кволо зауважив вчитель, — Мене відправили з 2030 у 2060 рік — побачити принципи освіти, щоб сучасники мого часу могли усвідомити власні освітянські помилки...
— Витикола, я знаю вашу справу, адже саме я вас перехопив під час спроби перетину часових кордонів, — гордовито вихвалявся особіст.
— Досить розводити теревені, — голос особіста став офіційним та нудним, — Витикола ви засуджені до страти, виконання негайне. Могутній Папік дозволяє вам перед "довгою мандрівкою", смерть по-вашому, скористатися правом на годину життя і задоволення втіх. Бажаєте замовити?

Микола Григорович остаточно закам'янів.
— Ну ж бо, не соромтеся, бажання бачити усіх щасливими, навіть таких відвертих паскудників як ви — це бажання Могутнього Папіка і воно має беззаперечно бути виконаним. Час вашої Години Слави настає з моменту, як наша держава приступить до його втілення. Але якщо ви будете тягнути наш час у виборі своїх бажань, мені доведеться вас примусити до вибору — в цьому випадку, жертви зазвичай просять швидше приєднатися до "довгої мандрівки".

— Я знаю, що хочу — випалив вчитель, — Я хочу дізнатися про розвиток освітньої платформи від 2030 року до сьогодення.
— Це запросто, — відповів особіст, — Дякуйте Могутньому Папіку.
— А ще я хочу побувати на уроці. І провести свій урок. Це моє право.
— Дякуйте Могутньому Папіку, — з натиском сказав чоловік в чорному.
— Так, так, дякую Могутньому Папіку за таку можливість.

— Час пішов, отож слухай, — весело почав свою оповідь слідчий, — У вашому часі, декому з перших мандрівників у часі, яких нам не вдалося виловити, вдалося кардинально вплинути на освітній простір. Відтоді освіта була під пильним наглядом держави. Наші предки дізналися від перших мандрівників у часі, про небезпеку поверхневого навчання, тому навчання стало ґрунтовним. Дванадцять годин на добу навчань, строгий контроль, чотири години самопізнання, дві години вільного часу, шість годин сну. Інтернати для навчанців. Дівчата окремо від хлопців, чоловіки окремо від жінок. Щасливе суспільство, велика сім'я, спільна праця.

— Чи можу я побачити зовнішній світ?
— Ні...
— Я й минулого майбутнього не бачив, такий же кабінет як і у вас — без вікон без дверей.
— Ні...
— Розкажете про хронологію важливих подій від мого часу?
— Ні. Слухай літературник —  історія то не сучасно, її ніхто не вчить вже понад півстоліття, головним в гуманітаріїв, є вчення Могутнього Папіка. Тож не випробовуй святого терпіння Могутнього Папіка. Будь моя воля, я б тебе розпилив у хроносі ще під час твого першого стрибку. Але ж воля Могутнього Папіка є святою. Тому зараз ти матимеш змогу побачити наш освітній формат. Давай. Починай.

Вчитель увесь цей час продовжував розслаблено перебувати в просторі з відчуттям втраченої гравітації. Ця вся ірраціональність дуже втомила його і він вже втратив будь-який зв'язок зі здоровим глуздом.
Тому, лише знесилено запитав:
— Що починати?
— Приєднуйся до платформи. Що? Стрибати в часі це ми вміємо, а навчатися ні?
— Як мені приєднатися до освітньої платформи? — простогнав вчитель.
— О, Могутній Папік, дай мені часу, який же він телепень! — скрикнув особіст, — Кожен півторарічок досконало знає як приєднатися до "Активної уяви". Слухай тут літературник, "Активна уява" це функціонал, що дозволяє сприймати реаліті-візію з заплющеними очима. Просто заплющ очі на п'ятнадцять секунд. Все!

Вдруге за весь час перебування по за своїм часом, Микола Григорович заплющив очі довше ніж на п'ятнадцять секунд. А потім його накрили видіння — більш, це було схоже на усвідомлено-контрольовано-неконтрольоване програмоване реалістичне бачення. Образи накочувалися один на одного, допоки не сформувалися в чітку послідовність світлозвукових образів, що надиктовували вчення Могутнього Папіка. Свідомість почала повністю розчинятися в інформаційному потоці. Зовні обличчя Миколи Григоровича втратило будь-який опір, м'язи розслабилися, лиш губи тихо вторили словам диктора, а очні яблука вібрували, генеруючи картинку реаліті-візії.
Потім, на мить в тій реаліті-візії спалахнуло сяйво й з'явилося обличчя слідчого:
— Витикола, згідно з волею Могутнього Папіка вам надається право проведення власного уроку, на вас дивляться усі навчанці країни — час пішов. Одразу після завершення часу дії вашого права, вас буде деактивовано в часопросторовому континуумі.

Микола Григорович попри свою втому почав тихо декламувати:

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилилисьі
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв;
І сонця правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!