Урок

В одну мить, в овальних залах та президентських кабінетах усіх країн світу з'явилися дивні енергетичні циліндри розміром з людину, які одразу ж активувалися та почали своє мовлення мовою країни, власниці приміщення:

"Вітання шановні наші предки, вітаю вас з двісті літнього майбутнього. Ми команда винахідників інституту дослідження часу звертаємося до вас за допомогою. Ваше покоління стало причиною початку знищення нашої цивілізації. І лише завдяки неймовірній праці наших дослідників, ми маємо змогу звернутися до вас використовуючи портал часу. Цей диск являється транспортним засобом який відправить вашого представника на тридцять років вперед. Вас там чекатимуть, оскільки сучасники того часу також попереджені та усвідомлюють важливість цієї місії. Наша вимога — відправити в майбутнє вчителя літератури, з метою усвідомлення наслідків власної професійної бездіяльності. Також ми знаємо про ваші хитрощі, тож не радимо їх. Місія завершиться лише після абсолютного усвідомлення вашою країною власних помилок в освітньому просторі".

Це світлозвукове повідомлення повторювалося безупинно. Спочатку ним зацікавились спецслужби, проте будь-які намагання відправити спецпризначенця, чи то військового закінчувалися нікчемно. Мандрівник у часі телепортувався до рандомної буцегарні планети у їхньому ж часі, а в усіх причетних до справи осіб нарощувався нестерпний дзвін у свідомості, допоки ту людину не визволяли з полону. Тож дуже швидко спецслужби переважної більшості держав об'єдналися у своїх зусиллях в обстеженні порталу часу.

Наступним кроком — було намагання відправити в майбутнє "вчителя під прикриттям", абощо. Проте знову ж таки, усі намагання схитрувати закінчувалися поразкою.
Завершальним етапом були спроби знищити портал, який також не дав нічого нового. Врешті решт портал намагалися забути, та й у цьому випадку нащадки яскраво нагадували про себе.
Тому на всіх суспільних світових платформах почали говорити про необхідність кожної країни і справді відправити в майбутнє вчителя літератури.

І от, нарешті, настала та мить, коли до порталу спорядили звичайного вчителя літератури, середньої школи великого міста.
***
— Микола Григорович, — звернувся до вчителя спецпризначенець, — Ви усвідомлюєте важливість даного проєкту?
— Так, цілком. Ваші колеги мене добре проінформували щодо цього.
— Я вам не даю жодних інструкцій, — продовжував спец, — Тому як це не матиме жодного результату. Ми намагалися. А вас обрали лиш тому, що ви найзвичайнісінький вчитель літератури, тож діятимете лиш в рамках професії.
***
Вчитель, заплющивши очі, зробив крок в простір енергетичного циліндра й зник. Втім, жоден з організаторів цієї мандрівки не відчув жодного дискомфорту. Дзвін в голові президента та вищих осіб держави зник. 
— Вдалося переміщення... Нарешті! — скрикнув голова спецпризначенців. Дзвін у свідомості зник.
***
Для вчителя цей крок відрізнився лише зміною навколишніх декорацій. Коли він розплющив очі, то побачив перед собою іншого спецпризначенця в чорному однострої.
"Все як і завжди", — подумки відмітив вчитель.
— Привіт пращур, — сухо промовив спец, — якщо ти тут — це означає, що нарешті цей перехід стався. Зараз 2060 рік, за останні тридцять років багато чого змінилося в освітньому процесі. Втім, все побачиш сам. Нам наказано показати тобі наш освітній процес. Про те, що ти з минулого ніхто не має знати. Це теж наказ. Такого уроку як лі-те-ра-ту-ра в наш час немає. Отож тобі дозволено ознайомитися з освітнім процесом та провести один єдиний урок по своєму предмету. Дивись мені в очі — все усвідомив?
— Та-ак. Цілком. А, чому один єдиний урок? Я ж не встигну нічого розповісти. І де школа? Діти? Який клас?
— Ти точно доісторичний викопань, як нас і попереджали. На все про все ми маємо лише годину, потім ти автоматично повернешся у свій час. Іншого шансу, чи іншого вчителя окрім тебе не буде. Тож поквапся.
— Так, я все зрозумів! — вигукнув вчитель, — А де ж школа? 
— Все тут, на місці.
— Мене до речі звуть Микола... — почав говорити вчитель.
— Байдуже як тебе кличуть. Тримай, — обірвав його спецпризначенець, протягуючи прозору пластинку розміром з долоню, — У нас так не узвичаєно знайомитися.
***
Взявши до рук пластинку Микола Григорович ледь її не впустив, тому як вона враз завібрувала та на екрані з'явився яскравий ролик, в якому група молодих хлопців та дівчат танцювала запальний степ під бітовий музичний супровід зі словами:
— Тік-ток-на-урок, тік-ток-на-урок, тік-ток-на-урок.

На екрані з'явилася молода дівчина в яскравому одязі для аеробіки.
— Урок математики, — тихо підказав спец.
Дівчина стоячи на правій нозі, відвела ліву в бік на дев'яносто градусів, зі словами: "Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів, — при цьому вона проводила рукою вздовж "катетів-ніг", — Це теорема Піфагора". Ролик скінчився.

— Свайпай, — підказав спецура.
Вчитель провів по екрану. На наступному відео чоловік у білому халаті в прямому ефірі препарував живу жабу, виймаючи її органи та пояснюючи їх призначення. Потім він приєднав до відрізаної лапки електроди та пропустив по них струм. Лапка скоротилася.
Микола Григорович зачаровано спостерігав за цим дійством. 
— Дітям теж подобається — урок біології, — зауважив спец, — Має найбільші та найдовші перегляди. Максимальні п'ятдесят дев'ять секунд. Свайпай далі.

Наступним був урок астрономії, на якому протягом сорока секунд, пояснювалися закони всесвітнього тяжіння — закони Кеплера.

Далі була історія — ролик згенерований штучним інтелектом розповідав про війни першої половини двадцять першого століття. Тривалість відео також була близько хвилини.

Микола Григорович так захопився, що й не помітив як вже сам свайпав по екрану переглядаючи короткі відео.

З забуття його вирвав голос:
— Приготуйся до свого уроку лі-те-ра-ту-ри. В наш час нічого подібного вже немає. Звісно ж це пережитки минулого, але є наказ запустити тебе в освітню мережу, інакше... — спец приклав долоні до своїх скронь, — Інакше я тебе змушу провести твій клятий урок.