Критика не чистого розуму

— А щоб тобі повилазило! Валько‌! Валько‌! Бісова ти скотина, а щоб тебе вовки на перфокарти порозбирали! — пообідню лагідну пору розривав пронизливий крик, — Трясця в бісової матері! Валько‌! Опудало горіхове. Де ти тиняєшся, безглуздя ти солом'яне?

Солом'яний бичок-андроїд, причаївшись за терновим кущем, перелякано трясся.
— А я тобі казав, — шепотів він до не менш переляканого вовка, — Казав, що мені не можна з тобою дружити. Казав? Казав. А ти що?

Вовка била пропасниця, затиснувши лапами вуха та припавши до землі він злякано хекав.
— Так я ж хотів лише дізнатися про "Критику чистого розуму" Іммануїла Канта. У нас роутер згорів. А ти під'єднаний до старлінка. Я ж не тойво. Не так як в казці, — тихо скавулів вовк.

— Валько‌! — верещала баба на все пасовище, — Виходь Іроде по-доброму, бо як візьму GPS-навігатор, та як знайду, як приглушу тебе РЕБовським дрином, твоїм розробникам мало не здасться. Негайно виходь собака ти дика.

— Мені пора, вибач, — примирливо шепотів бичок-андроїд.
— Ні, ні, ні прошу тебе друже, — скавулів вовк, — Розкажи про синтетичні апріорні судження. У мене з лисицею суперечка з цього приводу.

Тим часом баба волаючи й клянучи бичка,  пішла в інший бік від сховку, тож андроїд продовжив шепотіти до вовка:
— Розумієш, синтетичні апріорні судження це судження, які розширюють наші знання про світ та й водночас є необхідними й універсальними. От як математичні твердження.

Баби вже не було чутно, тож Валько‌ почав говорити вголос:
— От дивись — приклад аналітичних суджень. Моя баба займає простір.
— Ага, ще й не маленький, неначе ведмедя на сніданок з'їла, — тихо підтакував вовк.
— Слухай далі — синтетичні апостеріорні судження встановлюються на основі досвіду, себто як от — терновий кущ колючий, — продовжував андроїд.
— Теж вірно, — почав скиглити вовк, — Он всю шкуру мені покололо цим кущем. 
— Так от, слухай — вже на повний голос повчав бичок, — Синтетичні апріорні судження не потребують досвіду для свого обґрунтування, але водночас вони додають нову інформацію до того, що вже міститься в поняттях. Це як — кожна дія має рівну за величиною та протилежна за напрямком протидію. Третій закон Ньютона.
— А-а-а-а зрозумів! — скрикнув вовк, — Твоя недалека, сварлива баба має у власності такого розумного андроїда як ти. Вірно?

Але відповісти бичкові вже не судилося, тому як захопившись роздумами, друзі геть забулися про обережність та їхні розмови почула баба:
— Так ось де ви ховаєтеся, бісові шарварки. Так і знала, що ти злигаєшся з цим гаспидом сіробоким, — оглушивши вовка і бичка своїм лементом, кричала баба.

Вовк же зіщулившись лиш жалібно заскавулів, тому й баба взявши його за холку, а бичка за шию — почалапала додому, вивергаючи прокляття та добірну лайку в бік винуватців.