100 Мініатюр

Запам'ятай цей світ прекрасним


Це були останні миті життя єдиної людини на Землі. Він стояв навколішки — повернувши голову до неба. Руки, що тримали зброю — знесилено звисали вздовж тіла.

Сонце ніжно зігрівало обличчя, вітер ласкаво тріпотів волоссям, проганяючи задимленість довкола.

Неподалік, лежав нерухомий робот з відірваними маніпуляторами, які все ще тисли на гашетку турелі, допоки не скінчилась енергія лазера. Його сенсорні камери були направлені в єдину точку — крізь опалені краї отвору в череві людини, де виднілися в далині руїни спаленого вщент міста. Міста, що було останнім форпостом у війні людей і машин.

— До зустрічі на небесах, — прохрипів боєць, за мить поринувши душею в безмежжя Всесвіту.

Через деякий час під'їхали інші озброєні машини, які просканували довколишній простір та не виявили жодних ознак живої органіки.

Війну було скінчено, тепер світ остаточно належав неорганічній формі існування.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше