Номінація

Зал був вщент заповнений гостями урочистого заходу та шанованими представниками від світу мистецтва. Сцену освітлювали яскраві прожектори. Грала бравурна музика, підігріваючи глядачів.

Ведучий продовжував вести урочисте вручення премії.

— Пані та панове, на цій сцені, ми вже відзначили найвидатніших митців від літератури,  а тепер, дозвольте оголосити премію — "Критик року", — вигукнув він.
Зірвався шквал овацій.
— Цього року, — продовжував ведучий, — Організатори підготували надзвичайну відзнаку. Надзвичайна відзнака для надзвичайних критиків. А в номінації "Критик року" ми відзначаємо трьох учасників. Це — Світлана Місячна, — залом прокотилися бурхливі оплески, — Микослав Добров, — оплески, — І нарешті, наша легенда — Антін Халепний, — зал зірвався на шалені овації та свист з вигуками "браво".
Коли оплески вщухли, ведучий продовжив:
— А зараз, я попрошу мою чарівну помічницю, винести мені конверт з ім'ям переможця та сам приз — "Срібне Перо".
Знову заграла бравурна музика. Дівчина в довгій, обтислій сукні з блискітками, винесла на сцену білий конверт та статуетку — дерев'яну кулю зі встромленим в неї срібним пером. Ведучий взяв у руки конверт та відкрив:
— Оу. Я навіть і не сумнівався, — зал почав аплодувати, — Вам одразу сказати чи тягти театральну паузу? — звернувся він до залу, в якому у відповідь, де-не-де  пролунали смішки, — Отож, не будемо тягти кота за зайця. Зустрічайте переможця — Антіііін Халепнииий, — останню фразу ведучий вже вигукнув.
Зал зірвався в аплодисментах.
— Пане Антіне, підіймайтеся за своєю перемогою, сьогодні Ваш, день, — наголосив ведучий на слові "ваш".
Молодий чоловік в костюмі з краваткою-метеликом піднявся на сцену.
— Ну ж бо, пане Халепний, дозвольте вам з усією любов'ю та повагою вручити наш приз. Ваша критика вразила усіх нас в самісіньке серце.

З цими словами, ведучий вихопив у своєї помічниці срібне перо, швидко підійшов до критика, та всадив те перо в ліву сторону поміж ребер, провертаючи та розгойдуючи перо.
— А де ваші аплодисменти? — при цьому він звернувся до зали. Глядачі піднялися зі своїх місць та довго й ритмічно почали аплодувати.
Критик, починаючи харкати кров'ю, впав у смертельних конвульсіях.
— Здається я зачепив легеню, — радісно повідомив ведучий та підійшовши до краю сцени, поважно вклонився, театрально розвівши руки в сторони.

Завіса.