На врученні Нобелівської премії миру, він почувався ніяково. Тому, щоразу, при будь-якій нагоді, він говорив організаторам та своїм тепер численним менеджерам, про своє бажання якнайшвидше закінчити все це. Та все одно, до нього підходили люди, тисли руку та тихо дякували.
На урочистому заході, що проходив в палаці фестивалів та конгресів у Каннах, йому дали слово:
— Зрозумійте, я проста, звичайна людина, я нічого такого не зробив, це лише моя робота... — почав говорити він.
Зал схвильовано мовчав, напруга зростала.
Чоловік продовжив:
— Я, просто вбив путіна, — в ту ж саму мить, зал зірвався на шквал овацій. Глядачі піднялися зі своїх місць та довго аплодували воїну. В очах кожного стояли сльози.
Це були щирі аплодисменти розвіднику, який проник в бункер та вбив диктатора.
То була чудова операція, результатом якої, за декілька днів було знищено тирана та усіх його прибічників. Та подія стала початком закінчення кровопролитної війни, майже в самому центрі Європи.
— Не я один зробив це, то була лише моя робота, — намагався пояснити розвідник, але цього вже ніхто не бажав слухати. Світ знайшов свого героя.