Дзеркало

— Я — дзеркало, — тихо сказав чоловік сидячи навпроти людини в білому халаті.
— Дуууже цікаво, — відповів лікар, — Як давно вас турбує ця проблема? 
— Вона мене не зовсім турбує, просто хочу зрозуміти, — відповів пацієнт.
— Отже, я вірно зрозумів — ви вважаєте себе дзеркалом? 
— Лікарю — ліпше один раз показати, — уважно подивившись в очі, зазначив пацієнт.
— Не хвилюйтеся, Євген Олександрович, зараз все покажете і розкажете. Адже заради цього ви тут, — заспокійливо почав лікар.

Пацієнт у відповідь лише категорично почав махати головою.

— Ні? — запитав лікар, — Коли виникли перші симптоми, вашого... Нав'язливого стану. Відчуття.

Натомість пацієнт знову подивився в очі лікарю та промовив:
— Заплющ очі та заглянь в мою безлику сутність.

В ту ж саму мить лікар по за власної волі заплющив свої очі й темнота поглинула його.

Чоловік бачив усвідомлене сновидіння, спостерігаючи за тим, що відбувається, зі сторони, але при цьому був підвладний сновидінню.

Молоді батьки принесли до старої, сліпої відьми свого синюшного сина. Він народився з вадами серця, тож лікарі не давали жодних гарантій на життя малого. 
— Залиште малюка, заберете через місяць, — відьма була невблаганна. Проте матеріальне становище молодих батьків, та статус біженців, змусило їх піти на цей крок.
Рівно через місяць, стара віддала батькам міцного, здорового, рожевого малюка.

Прийшовши до тями, лікар запитав:
— Що це було? — а потім розповів своє видіння, — Мені цю історію розповіла моя матір, я ніколи більше не бачив тієї бабці, що врятувала моє життя. Але дуже сильно хотів її побачити. Це прагнення вплинуло на все...
— Я — дзеркало, — лише відповів пацієнт.

Запанувала тиша.
— А інші, що бачать? — запитав лікар.
— Кожен по різному, — знизав плечима пацієнт.
— Це був гіпноз? Навіювання? Що?
— Я дзеркало, а ви лише заглянули в мою сутність та побачили себе — своє відображення.
— Ви не проти, якщо я запрошу свого колегу? Здається, я дещо перевтомився. 
— Лікарю, ваша психіка в порядку.

Зателефонувавши, лікар терміново запросив до кабінету свого колегу.
І коли той лиш увійшов до кабінету, пацієнт промовив:
— Заплющ очі та заглянь в мою безлику сутність.
Вмить помічник застиг, заплющивши очі, та опустивши руки вздовж тіла.
Його очні яблука, почали швидко рухатися, як під час фази сновидіння.
Лікар підійшовши до колеги, намагався розбудити його, проте сплячий лише повільно повертав голову з боку в бік.

— Не будіть його лікарю, не варто, — зазначив пацієнт.

Коли помічник прийшов до тями, лікар одразу ж накинувся:
— Що? Що ти бачив?
— Я бачив зорі, планети, космос, — кволо почав розповідати сновида.
— Чому? Чому космос?
— Я мріяв побачити це...

— Хто ти в біса такий? — зблідши на обличчі та повернувшись до пацієнта, прошепотів лікар.
— Я — дзеркало.