— Як ділити світ будемо? — Як і завжди, моя світла сторона — твоя темна, — відповідає мій ворог. Не витримавши такої тяжкої образи, спочатку б'ю його під дих, а потім поваливши — б'ю ногами.
Проте на Місяці, з його малою гравітацією, ці мої дитячі удари — лише забавки. Тому, у відповідь, мій ворог лиш регоче.
Нам вже по шість років і ми граємось у володаря світу. Ненависний сміх у навушниках скафандра роздирає мою душу, знає негідник чим мене допекти. Тому не довго думаючи хапаю каменюку та луплю нею по скляному шолому. Скло закаляне, та не піддається моїм зусиллям. "Зламати систему життєзабезпечення" — спалахнула життєдайна думка в моїй голові, але наші скафандри так сконструйовані, що їх практично неможливо вивести з ладу. Задихаючись від безсилля, підіймаю мого ворога над головою та кидаю скільки є сил, якомога далі від себе. В навушниках лунає лиш його ненависний сміх. Ідучи геть, розмірковую: "Нічого, ще не вечір. Я знайду можливість знищити усіх своїх ворогів".
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
