— Поклич Мішу санітара, та залиш нас наодинці, — кинув психіатр медсестрі.
В кабінеті запанувала тиша. Лікар склавши руки в замок, доброзичливо споглядав на відвідувача. Від такої уваги, чоловік зіщулився сидячи на стільці та потупив погляд в підлогу.
Хвилин через десять, увійшов молодий, кремезний санітар.
"Обличчя позбавлене емоцій. Схожий на бандита, — відмітив про себе відвідувач."
Санітар лише зиркнув на гостя, перевівши погляд на лікаря з німим запитанням.
— Ну-с, друже, розкажи ще раз те, що ти щойно мені розповідав, — лагідно промовив лікар.
— Я, я, я маю пропозицію, — запинаючись почав відвідувач.
— Ну ж бо сміливіше, тут всі свої, — підбадьорював психіатр, — Ти ж свій? — звернувся до санітара.
Михайло лиш ствердно з хрускотом стиснув свої величезні кулаки.
— Дурдом на колесах, — випалив відвідувач.
В цю ж мить, Міша рвучко ринувся до чоловіка на стільці, але в останню мить лікар вискочив із-за столу, та витягнувши руки вперед скрикнув:
— Ні, ні, ні. Зачекай. Ти все не вірно зрозумів. Наш поважний гість пропонує нам цікаву бізнес-пропозицію. Влаштувати психіатричний кабінет "на колесах". Це буде космічний корабель обладнаний кабінетом, палатами для хворих, спальними місцями для персоналу. Ми будемо подорожувати по всій галактиці та надавати психіатричні послуги. Ти, — звертаючись до Михайла, — Будеш санітаром та охоронцем. А наш шанований друг, — показуючи на відвідувача, — Буде офіційно вести цей бізнес та виконувати роль пілота.